Подозрение Михаилу Поплавскому не просто завершение эпохи. Не исключено, это может повлечь за собой весомые изменения в системе контроля над высшим образованием и над системой его финансирования.

Далее текст на языке оригинала. 1. Про "схему" Поплавського я чую вже років двадцять. Якщо коротко, то її описували наступним чином. Є два інститути культури: приватний і державний. Студент поступає в приватний, платить за навчання, а потім отримує диплом бакалавра в державному. І за версією тих, хто описував цю схему, навар отримується двічі: від студента, який платить за навчання та від держави, яка всі ці роки оплачує навчання фіктивного студента. Правда це чи ні, звичайно, вирішить суд. Але такі розмови ходять в освітянських колах, повторюся, років двадцять.

2. Після революції гідності була відкрита кримінальна справа, але тоді вона нічим не завершилася. Тоді говорили, що, з однієї сторони, вдалося порішати. З іншої натякалося на те, що велика кількість впливових людей мало помічниць, які за дивним збігом обставин були студентками/випускницями "кулька". Одним словом, правду ми тут не узнаємо.

3. Як би там не було, але історія з Поплавським може призвести до кількох наслідків. Підкреслю: може призвести. Але поки це не доконаний факт. Отже які можуть бути наслідки:

– В ході розслідування буде окреслене величезне коло топ-чиновників Міносвіти різних років. І як результат, буде підвішена велика кількість людей:

– Ця справа призведе до масових перевірок більшості вузів країни з усіма відповідними наслідками, навіть якщо порушень не буде;

– Судячи з усього, все це може призвести до вагомих змін в системі контролю над вищою освітою та над її фінансуванням;

– Якщо ця справа піде за системою серіалу (а ця система вже апробована), вона може частково розмити в масовій свідомості справу Міндіча.

– В усій цій історії є одне "але": справа може "зникнути", так само несподівано, як і з?явилася.