В Одеському академічному театрі юного глядача в грудні відбулася прем'єра вистави «Калинова сопілка».

Режисер-постановник вистави - вже добре вiдома одеситам київська режисерка Полiна Коробейник.  

«Калинова сопілка» – це казка Оксани Забужко про вiчний двобій Добра і Зла. А ще - сумна розповідь про велику трагедію українського роду.

Вистава незвичайна, тому що основою твору є й біблійний сюжет про Авеля та Каїна,   народні казки й балади про калинову сопілку, вірш Ліни Костенко “Калинова сопілка”,   літературні казки Б. Грінченка, Л. Шияна та ін. Все це робить сюжет та  змiст цiкавим та неповторним.

Але ж цей твiр - трагедiя. Тому, якщо ви зiбралися на виставу, варто попередньо ознайомитися зi змicтом.

Головні герої - сестри Ганнуся (Злата Скальська) й Оленка(Катерина Дацюк), батько (Віталій Черниш ), мати(заслужена артистка України Оксана Бурлай-Пітерова) та Дмитро (Сергій Черноіваненко).

У сім’ї Василя та Марії народилася дівчинка з місяцем на лобі: Ганна – панна. Матір бажає щастя доньці, бо сама вийшла заміж за свого Василя “на зло” своєму батькові, який не погодився віддати її заміж за коханого.

Далi  в родинi народилася друга дівчинка-мізиночка, яку назвали Оленкою. Василь тішився  лише з Оленкою, грався з нею, радiв весь час.

В той час Марія пишалася своєю Ганною, навіть люди казали: “Дідова дочка й бабина дочка”.

Дівчатка дорослішали, і ворожнеча між ними зростала. Ганна-панна заздрила Оленці. I ось, особливе загострення стало відчутним після сватання Дмитра до Оленки.

Коли настає неділя – останній день дівування Оленки, Ганна кличе сестру до лісу та вбиває її ножем.

В постановцi,   режисер вмiло моделює  розвиток саме тих процесів, які набувають значної гостроти.

По селу розходяться чутки про зникнення Олени. Час минув,   у селі поступово забувають  про дочку діда. Аж тут приходе чумацька валка, і один чумак розповідає про сопілку, що вирізав з калини у лісі. Коли хлопець притискає сопілку до губ,   вона жалібним голосом повідомляє про страшний злочин Ганни.

Ганна посміхаючись зізнається у скоєному. Коли послали по залогу, щоб взяти дівчину в бійницю та закувати в пута, то в хаті не було нікого, лише на підлозі лишився слід, ніби смоляним віхтем черкнуло. Зникла бабина дочка.

Постановча группа проникливо демонструе, наскiльки актори глибоко зануренi у сюжет та виразно грають нюанси психологiчного стану членiв родини.

Все те зло, що проявляється у вчинках однієї з головних героїнь, те зло, що витає в їхньому суперництві за коханого - все це дика жага кохання, тієї безумовної любові, якої, можливо,   часом не вистачає нам усім.

Ця зiяюча дірка в серці, це гостре почуття самотності та недолюбленості.

Дитячі образи і туга за нездійсненими мріями, які можуть викликати до життя жало заздрощів і призвести до непоправної біди.

Взагалi ця вистава –важлива пересторога людям у виборі Добра чи Зла, у дотриманні цінностей християнської моралі. Вона, безумовно, потребує серйозного вдумливого настрою.

Якщо ви готові до цього - не пропустіть наступний показ, 23 січня, о 17:00.

  Оксана Квітка