Схоже, Путін В. В. може полегшено зітхнути та стерти піт із чола. Товариші Сі й Ин можуть саркастично посміхнутися. ХАМАС має право запустити у Газі пишні феєрверки. Адже з високою ймовірністю Сполучені Штати Америки у найближчий рік змушені будуть мінімізувати свою роль на світовій арені та зайнятися внутрішніми розбірками. Принаймні, впливові члени команди Трампа вже ведуть про це мову. Ну, а розбірки, враховуючи останні заяви президента США та новообраного мера Нью-Йорка, можуть мати непрогнозовані наслідки, від банального хаосу у "Великому Яблуку" й аж – за реалізації певних сценаріїв – до "холодної" чи "гарячої" громадянської війни. А разом із тим існує певна можливість, що в місті надметься та лусне "велика червона бульбашка" і федеральна влада відчищати наслідки цього лускання.
Але як у нинішній ситуації, так і її можливих негативних наслідках винні обидві конкуруючі політичні потуги США – як республіканці (ядром яких є група MAGA), так і демократи (що прихистили під своїм "дахом" чорних расистів із BLM і щирих комуністів-американофобів).
Чи належить до останніх обраний мером Нью-Йорка Зохран Мамдані? За деякими показниками – так. За іншими – він радше ісламіст-антисеміт, який прикривається популістськими гаслами. А ще він де в чому скидається на впровадженого в Нью-Йорк активіста "Братів-мусульман". Принаймні, одне зрозуміло: він не закорінений в американську традицію діяч. Він мусульманин, народився в Уганді в родині вихідців з Індії, згодом родина переїхала до США. Американське громадянство Зохран Мамдані отримав у 2018 році, після чого зробив блискавичну публічну кар’єру – спершу хіп-хоп-виконавця, а затим політика, ставши спершу членом асамблеї штату, а тепер – і мером Нью-Йорка. Цікаво, чиї гроші стоять за ним, які політтехнологи його "ведуть"? Принаймні, зрозуміло, що його програма має в основі гримучу суміш комунізму, соціалізму та банального популізму з антиамериканізмом й антисемітизмом.
Утім, судіть самі. Безплатний проїзд в автобусах, регуляція цін на оренду житла, загальна дитяча дошкільна освіта, заморожування орендної плати в субсидованих квартирах, створення мережі муніципальних продуктових крамниць з фіксованими низькими цінами, спеціальний податок на мільйонерів тощо. А ще Мамдані наголосив: "Нью-Йорк залишиться містом іммігрантів, містом, побудованим іммігрантами, рухомим іммігрантами і, починаючи з сьогоднішнього вечора, очолюваним іммігрантом". Це, як на мене, прозорий натяк на істотні зміни у складі міського населення. Бо ж насправді Нью-Йорк не побудований іммігрантами, але про це трохи далі. Зараз же відзначимо, що майже 800 000 городян має намір полишити Нью-Йорк через перемогу Мамдані, це засвідчують дані опитування компанії J. L. Partners. Якщо 9% жителів покинуть місто, це стане найбільшим відтоком населення в історії Нью-Йорка. Ще 25% - 2,12 млн осіб – повідомили, що думають про те, щоб виїхати з цього міста. Соціолог Джеймс Джонсон сказав, що навіть якщо половина з цих 800 000 городян насправді покине Нью-Йорк, то це завдасть серйозної економічної шкоди місту. А виїхати може й більше, адже респонденти вважають, що за Зохрана Мамдані в Нью-Йорку настане "катастрофа" і "пекло". А в’їхати на звільнені місця можуть численні іммігранти певних ґатунків, які стануть базою для наступних електоральних перегонів команди-переможниці. І хоча наразі місто є величезним фінансовим і медійним хабом з річним бюджетом близько $115 млрд. , з яких теоретично можна "забрати та поділити" чимало коштів, за рік-другий ситуація може змінитися (згадайте "яму", в яку впав Детройт унаслідок безумної лівопопулістської політики, коли населення скоротилося в кілька разів і пристойні квартири вимушено продавалися за 1 долар).
Під час передвиборчої кампанії Мамдані виступав із критикою Ізраїлю та на підтримку Гази (читай – ХАМАСу). Він пообіцяв заарештувати Біньяміна Нетаньягу, якщо ізраїльський прем’єр прибуде до Нью-Йорка на сесію Генасамблеї ООН. І попри це, судячи з exit poll CNN, Мамдані одержав підтримку приблизно 31% виборців-євреїв Нью-Йорку. Що ж, улаштовані BLM у 2020 році "мирні погроми" активно підтримали групи по-антиамериканському налаштованих студентів єврейського походження… Впадає в око, що і лідери урядової коаліції Ізраїлю, й опозиціонери були одностайними в оцінці Зохрана Мамдані. Так, лідер опозиційної партії "Наш дім Ізраїль" Авігдор Ліберман заявив, що через три десятиліття після терактів 11 вересня Нью-Йорк обрав расиста, популіста та шиїта-ісламіста, назвав Мамдані "уособленням мовчазного джихаду" та закликав євреїв міста репатріюватися до Ізраїлю, додавши, що "Велике Яблуко впало". Чи справді це так? Чи воно лише почервоніло? Чи, може, його гризе зсередини якийсь хробак?
Так чи інакше, республіканці на виборах мера Нью-Йорка зібрали суто символічну кількість голосів, що личить хіба що політичним маргіналам… А тепер, нарешті, – про засадничу річ, яка стосується наукового розуміння феномену іммігрантів. Звернімося до праць класика американської соціології та філософії історії Семюела Гантінгтона. Він писав: "Переселенці й іммігранти разюче відрізняються. Переселенці полишають існуюче суспільство, зазвичай групою, ставлячи на меті створити нову спільноту, "місто на горі", на новій і часто віддаленій території. Вони просякнуті відчуттям колективної мети… Іммігранти, навпаки, не створюють нове суспільство. Вони переходять з одного суспільства в інше суспільство. Міграція, як правило, є персональним процесом із залученням осіб і сімей, які індивідуально визначають власне ставлення до своїх старих і нових країн. Переселенці XVII-XVIII ст. потрапили до Америки тому, що то була tabula rasa. Крім індіанських племен, які можна було вбити або відігнати на захід, там не було суспільства; і вони прийшли, щоб створити суспільства, які втілювали б, керувалися б і підносили культуру та цінності, що їх вони принесли з собою, зі своєї країни походження. Іммігранти прийшли пізніше, бо хотіли стати частиною суспільства, створеного переселенцями… Перш, аніж іммігранти змогли приїхати до Америки, переселенці мали заснувати Америку". Як на мене, ці твердження стосуються не лише історії США. Головне – що переселенці створюють на новому місці своє власне суспільство на власних же засадах із певною спільною метою і живуть за власними нормами. "Різниця між переселенцями й іммігрантами була добре відома тим, хто привів Америку до незалежності. До революції, за словами Джона Хайґама, англійські та голландські колоністи "сприймали себе як засновників, першопоселенців, упорядників населеного соціального простору, творців нових колоніальних суспільств, а не як іммігрантів. Їм належали політичний лад, мова, правила праці та співжиття, значне число тих людських звичаїв, до яких іммігрантам доведеться пристосуватися". Термін "іммігрант" увійшов в англійську мову в Америці у 1780-х, щоб відрізнити поточних прибулих від переселенців-засновників", - писав Гантінгтон. Видається, це історично точно та науково правильно.
Але нові іммігранти разюче відрізняються від тих, що були в минулих століттях. Ці прагнуть "прогнути" реальність під себе, зруйнувати соціальний простір і на його уламках створити щось своє. Новоамериканці (так само, як і сучасні новоєвропейці) створюють нові спільноти, свої "міста на горах", спрощуючи, ба, відверто примітивізуючи чинні цивілізаційні структури, підганяючи їх під власні, часом вельми архаїчні, норми. І в цьому їм, як не парадоксально, допомагають "трамплієри" й іже з ними, які прагнуть того ж самого. але дещо інакше забарвленого, тобто не світу вільних націй, а світу всемогутніх "господарів буття". А на конкретних людей плювати і тим, і тим. Не кажучи вже про "кремлівських чекістів", товаришів Сі й Ина та різних аятол.
Ось які сумні роздуми викликають чинні вибори мера Нью-Йорка.