Черкаський ЛНЗ минулий чемпіонат завершив на 12-му місці. Реакція клубного керівництва була жорсткою: попрощалися як з тренерським штабом, так і з представниками менеджменту. Ще навесні клуб отримав нового генерального директора – ним став Василь Каюк. А новим головним тренером вже по завершенні чемпіонату було призначено Віталія Пономарьова, який гарно проявив себе роботою у футбольному клубі Рух.

Football.ua поговорив із головним тренером ЛНЗ про підготовку до нового сезону, кадрові зміни в команді, перший тренерський успіх і підсумки роботи Віталія Юрійовича на попередньому місці роботи.

"Селекційна робота ніколи не закінчується" — Віталію Юрійовичу, позаду літній тренувальний збір. Які висновки ви зробили для себе?  

— Загалом, збори пройшли на дуже хорошому рівні. Все, що планували, ми виконали. Для футболістів це були нові вимоги і досить непрості. Але немає жодного футболіста, хто б з цим не впорався. Хтось краще виконував, хтось гірше, але ми задоволені зборами.

Звичайно, минулий чемпіонат був не дуже вдалим для команди. Треба реабілітовуватися. Із тим підбором футболістів, який ми маємо, із тим, як ми пройшли збори, я вважаю, що ми можемо конкурувати з будь-якою командою на рівні Прем’єр-Ліги.

— Останні матчі на зборах проти Кудрівки (2:1) та Чорноморця (1:2) завершилася трішечки з полярними результатами. Яку їжу для роздумів вони вам надали?

— Це збори, звичайно, що ми награвали якісь моменти. Але тут не можна бути категоричним в аналізі, тому що футболісти під навантаженнями. Різний ступінь підготовленості, різний ступінь відновлення гравців. Звичайно, що ми для себе певні висновки робили і аналізували.  

В принципі, ми задоволені матчами, які ми зіграли на зборах. Через ці матчі ми багато побачили того, чого не бачили до приходу в команду. Тоді ми аналізували попередній сезон, а ось на зборах отримали нову для себе інформацію.

— Чемпіонат ви розпочинаєте матчем проти Зорі, який заплановано на 2 серпня. Чи задоволені ви таким жеребом? Чи початок турніру міг бути і легшим?

— Це чемпіонат і тут немає великого значення, легкий чи складний суперник, бо грати доведеться з усіма. Ми готуємося до Зорі, це хороша команда, у якої також змінився головний тренер, прийшов досвідчений фахівець. Плюс, там дуже багато якісних футболістів, як легіонерів, так і українських гравців. Зоря також буде одним з претендентів на найвищі місця. Тому ми очікуємо складного матчу і буде добре себе перевірити на фоні такого суперника вже в офіційних іграх.

— ЛНЗ в це міжсезоння був, напевно, найактивнішим клубом на трансферному ринку. Якщо я не плутаюся в підрахунках, то 11 футболістів прийшло, 13 пішло. Комплектацію складу вже можна вважати завершеною чи хтось ще може підсилити команду в це трансферне вікно?

— Селекційна робота ніколи не закінчується. Селекційний відділ працює цілорічно, тому що треба шукати футболістів. Звичайно, хочеться підбирати виконавців під нашу модель гри. Дуже дякую президенту, менеджменту клубу, які йдуть назустріч і дають нам таку можливість.

Звичайно, будь-який тренер не буде повністю задоволений комплектацією команди, тому що завжди хочеться кращих і якісніших футболістів на ту чи іншу позицію. Але я загалом задоволений тим підбором гравців, який ми маємо. Вважаю, що з цими футболістами можна вирішувати долю майбутніх матчів.  

— У Русі ви працювали переважно із молоддю, тут у вас у складі є чимало досвідчених гравців: Паламарчук, Путря, Танковський, Каплієнко, Авагімян, Яшарі. Наскільки вам комфортно працювати із характерами, які вже сформовані?

— Я не думаю, що це має бути проблемою. Адже перед тим, як ухвалити рішення очолити ЛНЗ, я спілкувався із менеджментом клубу і я їм розповів, які вимоги у нас будуть і з точки зору дисципліни, і з точку зору побудови команди. У нас є повна підтримка від керівництва в цих аспектах. Немає особливої різниці, чи це молодий футболіст, чи вже досвідчений. В першу чергу, вони мають бути професіоналами.

Звичайно, має бути індивідуальний підхід до кожного з футболістів, але професіоналізм стоїть на першому місці. Вони мають виконувати вимоги контрактів. І ні один футболіст не може бути вищим за команду. Ми їм про це казали і я задоволений тим, як вони працюють.  

На мою думку складно побудувати серйозну команду, якщо окремі футболісти будуть ставити себе вище за колектив. Я це сказав гравцям, вони ці вимоги розуміють. Ми повинні зробити якісну і сильну команду. У жодному разі не кажу, що не має бути індивідуальностей, але вони повинні бути інтегровані в командну гру та дисципліну.  

— Трішечки хотів поговорити по новачках. Останній трансфер: Проспер Оба, фланговий вінгер. Як ви його знайшли?

— Наскільки мені відомо, у нього з клубом були домовленості ще взимку. Тільки зараз він приїхав до команди. Через відсутність відповідних документів Проспер долучився до нас лише наприкінці зборів, тому мені на сьогоднішній день його важко оцінювати. Ми можемо дати оцінку гравцю, коли ми бачимо вживу його навички, характер, відношення до тренувального процесу. Тоді можна робити якісь висновки. Зараз же він тільки почав тренуватися, відтак якусь оцінку давати я ще не можу.

— В матчі з футбольним клубом ЮКСА ваша команда перемогла з рахунком 2:0, а дубль оформив Марк Ассінор. Який потенціал має цей нападник?

— В нас є три центральні нападники і всі досить якісні. Це і Момо, і Марк Ассінор, і Данило Кравчук, найкращий бомбардир минулого чемпіонату у Першій лізі. Добре, що є конкуренція, хто з них буде сильнішим перед кожним конкретним матчем, той і отримуватиме ігровий час.  

Стосовно Марка, то цей хороший нападник. Він був травмований, пропустив практично рік. Я дуже радий, що він зараз повністю пройшов усі збори і вже готовий до чемпіонату.  

— Цікава конкуренція вимальовується на воротарській позиції, де є Дмитро Ледвій та Олексій Паламарчук. А є ще Кірілл Самойленко. Чи всім вистачить ігрового часу впродовж сезону?

— Польові гравці це одна історія, у воротарів тут трошки інше. Звичайно, це приємний головний біль. Знову ж таки, гратиме сильніший воротар. Але треба зазначити, що голкіперів дуже часто міняти не можна. Свого роду це і є проблемою для цієї позиції. Якщо польового гравця можна міняти кожну гру, то з воротарями це складніше. Все ж хочеться, щоб ворота захищав найсильніший гравець, на думку тренерського штабу. Це ні в якому разі не має бути проблемою, яка відбиватиметься на грі команди.

"На початку кар’єри мріяв виховати хоча б одного гравця для УПЛ" — Десь місяць тому ми спілкувалися із Олегом Федором і він тепло згадував про вашу співпрацю. Я спитав, чи можна вас вважати його хрещеним батьком у футболі, а він відповів: "це мій футбольний тато". Що ви відчували, коли залишали Рух?

— Ми дуже багато зробили з цією командою. Я дуже радий за всіх хлопців. Бо це насправді молода команда. Ми з нею пройшли дуже довгий шлях. З кимось з гравців я працював з 9 років, з кимось – з U-19, тобто, 5 років працювали… Звичайно, це була вже рідна команда, до якої я звик. Ти знаєш всіх футболістів, ти пройшов з ними усі щаблі: дитячий футбол, юнацький і, власне, вже дорослий. Ми двічі з цими футболістами виграли чемпіонат U-19. Потім вони всі почали грати в основній команді і до останнього туру позаминулого чемпіонату боролися за путівку до єврокубків.  

Я дуже радий, що ті футболісти отримали виклик в молодіжну збірну, а Льоша Сич – в національну. І дуже радий, що вони цікавлять інші клуби. Це якісні футболісти, що зайвий раз говорить, що ми зробили якісну роботу. Бо з команди U-19, яка двічі ставала чемпіоном, я нещодавно рахував, 15 чи 16 осіб грають на рівні УПЛ. Можна сказати, що вони для мене теж як діти. Тому що, коли я приїжджаю до Львова, то зустрічаюся з ними. Нещодавно, до речі, я був у місті, то ми бачилися з хлопцями, поспілкувалися.  

Я бажаю їм завжди бути професіоналами (на чому я завжди наголошував), а ще, щоб вони завжди досягали максимальних результатів в своїй кар’єрі. У кожного тепер свій шлях: Олег Федор – тепер в Карпатах, є футболісти в інших клубах. Іван Бендера та Гліб Савчук грають за Епіцентр, багато гравців залишилися в Русі. Є наші хлопці і в Карпатах, окрім Федора це ще й Ярослав Карабін, який нещодавно перейшов до біло-зелених, Ілля Квасниця. Наскільки мені відомо, іншими футболістами Руху також цікавляться багато клубів. Тому я хочу їм побажати, щоб вони росли, як особистості і ніколи не зупинялися на досягнутому.  

— Ваш перший тренерський успіх: яким він був?

— Мій перший тренерський успіх був, напевно, з командою U-9 філіалу футбольного клубу Карпати в Раві-Руській. Бо я прийшов туди, назбирав хлопців і виграли і чемпіонат області, і Кубок області серед дітей. Денис Підгурський і до сьогодні грає у Русі, капітан команди. Тоді це дійсно був успіх і я отримав запрошення до СДЮСШОР Карпати. Я вів з восьми років команду 2004 року народження. Тоді я мріяв виховати бодай одного футболіста, який би грав на рівні Української Прем’єр-ліги. На той час я вважав, що це буде дуже серйозним успіхом для мене, як для тренера.  

На сьогоднішній день з того класу на рівні УПЛ дебютувало 11 футболістів, а загалом, на професіональному рівні заграло 15 гравців. Той клас закінчили Юрій Герета, Андрій Кітела, Богдан Слюбик, Віталій Холод, Євген Пастух, Назар Русяк, Олег Федор, Олексій Товарницький, Іван Варфоломєєв, який зараз грає за Слован Ліберець. Андрій Столярчук дебютував в свій час в УПЛ в Русі. Це було дуже серйозним досягненням і я дуже гордий, що у мене була така команда.

На рівні ДЮФЛ ми були срібними та бронзовими призерами, нам ніяк не вдавалося виграти чемпіонат. І тільки в команді U-19 додалися хлопці 2003 року народження. Тоді ми двічі виграли чемпіонат U-19. Це команда, яка залишиться в серці. І я дуже гордий, що у мене була така команда, такі футболісти і такий шлях.



— А яка поразка стала для вас найбільш конструктивною, дала поштовх у розвитку?

— Багато поразок вчать. Були такі, що ми з них брали якісь уроки. Я дуже дякую своєму штабу, який зі мною сьогодні працює: це і Віталій Романюк (тренер з фізичної підготовки), Геннадій Щекотилін, Мар’ян Шевчук, Іван Шуга, Андрій Радь. Я дуже їм дякую, бо вони зі мною весь цей шлях пройшли. Вони справді мені, як головному тренеру, допомагають. Мені б дуже складно було б без них досягти якогось результату, навіть на рівні U-19.  

Були різні болючі поразки. Наприклад, від Динамо Київ, коли ми в останньому турі втратили шанс потрапити до єврокубків. Були поразки і на рівні ДЮФЛ, Шахтарю у серії пенальті. Але загалом, я задоволений, як складалася кар’єра до сьогоднішнього дня.

"Вважаю, що чемпіонат U-21 нічого не дасть для розвитку гравців" — Якщо не секрет, які задачі перед вами окреслило керівництво клубу на сезон?

— ЛНЗ — молодий клуб, всього два роки грає в Прем’єр-Лізі. Але клуб амбітний, клуб з можливостями. За ті два роки були різні моменти, і ми при спілкуванні із президентом вирішили, що маємо будувати щось стабільне. Ми повинні будувати міцний фундамент, починаючи з академії (вона тут непогано розвивається), з команди U-19 і зробити міцну основну команду, яка з часом буде претендувати на єврокубки та найвищі місця. Тут все для цього є.

Але все ж таки, ми зупинилися на тому, що без міцного фундаменту це буде складно. Це може бути успіх, але він може бути швидкоплинним. Хочеться ж, щоб він стояв на якомусь міцному фундаменті і, в першу чергу, ми домовилися будувати міцний клуб.



— Навесні багато дискутували про потребу повернути чемпіонат U-21. Ваша думка: ця вікова категорія потрібна?

— Я вважаю, що воно нічого не дасть. Чому? Бо у нас сьогодні на рівні U-19 не всі команди достатньо конкурентні. З 16 клубів УПЛ не всі мають конкурентні команди на рівні U-19. Тому, у чемпіонаті U-21 з 16 команд половина будуть неконкурентними. Це будуть команди “для галочки”. І про ріст молодих футболістів в таких умовах буде складно говорити.

На мою думку, все-таки є сенс робити другу команду, де молоді футболісти будуть грати на рівні Першої або Другої ліги із дорослими футболістами. Де буде дорослий супротив. Тільки так вони зможуть рости. Раніше були Динамо-2, Динамо-3, так само і Карпати-2, з тих команд багато гравців грали на рівні Прем’єр-Ліги. А вони пройшли школи дорослого футболу у Першій та Другій Лізі. Тому у мене великі сумніви, що багато футболістів, які пройдуть чемпіонат U-21, будуть грати потім в УПЛ.  

— Буквально днями говорили з Остапом Притулою і я спитав його про принциповість матчів з ЛНЗ. Він сказав, що немає принципових суперників, бо Рух хоче перемагати в кожній грі. Для вас матчі проти Руха тепер матимуть особливий присмак?

— Я не думаю, тому що так можна про половину команд в УПЛ говорити: Рух, Карпати, ще хтось, з ким ми перетиналися раніше. Я повністю підтримую Остапа: треба боротися у кожному матчі за перемогу. І в кінці чемпіонату дивитися, на якому місці ми закінчили і на якому рівні. Треба вигравати кожну гру і тоді буде позитивний результат за підсумками сезону. А за перемогу над Рухом чи Карпатами більше трьох очок все одно не дають.