Життя (а точніше, виживання) в умовах повномасштабного вторгнення українських музеїв, театрів, бібліотек, заповідників присвячено проекту ZN. UA, створений за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України (МКІП).

Частина 3.

Театри під час війни.

Торік навесні навіть войовничим оптимістам у мистецькому середовищі здавалося, що театральне життя в Україні призупинилося надовго..

Більшість театрів, філармоній, концертних залів країни повідомили про вимушену паузу в роботі через введення воєнного стану.

Багато акторів та актрис, співаків та співачок, музикантів, режисерів, диригентів, композиторів поповнили лави ЗСУ та територіальної оборони, стали волонтерами.

Прямо 24 лютого 2022 року почала підніматися нова хвиля дерусифікації, деімперіалізації: театри позбулися своїх назв від слів «російська», імен «великих росіян». Наприклад, схвалили зміну своїх назв столичний театр імені Лесі Українки, Миколаївський та Одеський театри.

27 лютого Національна спілка театральних діячів на офіційній сторінці у Фейсбуку опублікувала емоційне звернення до театральної спільноти: «Мова — це теж наша зброя. Мова – це національна політика. Ми надто довго були лояльні та поступливі, надто довго враховували бажання та забаганки тих, хто відмовлявся змінюватися або свідомо залишався прихильником «російського». І тим самим залишали зерна «російського світу» у своїй землі, у своїй культурі, які, як баобаби на планеті Маленького принца, могли, коли проростуть, знищити нас… ЖОДНИЙ театр не має НІЯКОГО права показувати спектаклі мовою країни, яка хоче нас.

Усі державні театри вилучили з репертуару твори російського походження та російськомовні вистави.

Зривання маски з «великої культури».

Саме вихованці «великої» російської культури гвалтують, грабують, убивають українських мирних жителів. Руйнують, знищують культурну спадщину людей сусідньої держави, до яких ще десять років тому приїжджали в гості, з якими робили спільні, зокрема театральні, проекти… Про яку «культуру» Росії в контексті всього, що відбувається в Україні зараз, взагалі може йтися?

[pics_lr left\u003d" ua/img/forall/u/495/25/b1ca4666ca86581d15f0b6af53863b12. jpg" ua/img/forall/u/495/25/2d9ab8611f64b6aa1a111566604639c3. jpg"

За останніми даними МКІП, постраждали 23 театри та філармонії. Зрозуміло, що дані про втрати неповні, бо майже вся територія Луганської та значні частини територій Херсонської, Запорізької та Донецької областей досі перебувають під тимчасовою окупацією, що унеможливлює підрахунок точної кількості об'єктів постраждалої культурної інфраструктури..

Особливо показовими є долі двох українських театрів, які опинилися під тимчасовою окупацією.. Луганський музично-драматичний театр став двічі переселенцем. У 2014 році театр був змушений виїхати з Луганська до Сєвєродонецька, а після 24 лютого 2022 року колектив, розділений на дві частини, знайшов притулок у Дрогобичі та Дніпрі.. Під час наступу на Сєвєродонецьк нещодавно відреставрований театр, куди із задоволенням приїжджали виступати українські артисти з усіх куточків країни, рашисти знищили повністю.

Але справжнім символом звіриної жорстокості росіян, їхньої політики щодо українців став драматичний театр у Маріуполі, зруйнований авіабомбою у березні минулого року.. Це було свідоме знищення російськими окупантами будівлі театру, де на той час ховалися сотні дорослих та дітей, а перед театром на землі великими літерами російською мовою було написано — «ДІТИ».

Цинізм цього злочину — і в гігантській полотняній ширмі із зображенням літературних символів країни-агресора: Олександра Пушкіна, Льва Толстого… Такою ширмою за кілька місяців «прикрили» зруйновану будівлю театру, величезну братську могилу городян. Але загарбники пішли ще далі, і наприкінці 2022 року знесли будівлю, помітивши сліди злочинів.

Український театр ламає стереотипи.

Лесь Курбас писав: «Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра». І наші театри пишуть позитивні сценарії, складають добрий репертуар для країни.. Українці за цю велику війну вже поламали і продовжують ламати багато стереотипів, один із них: коли говорять гармати, музи мовчать.

Переважна більшість театрів та філармоній (національні, обласні, муніципальні та приватні), загальна кількість яких досягає 150, відновили роботу через місяць-два після повномасштабного вторгнення. Деякі українські театри, як тільки прийшли до тями, зрозуміли, що людям дуже потрібна духовна підтримка через мистецтво. І почали виступати в метро, \u200b\u200bу бомбосховищах, сформували виїзні бригади для лінії фронту та госпіталів..

Деякі з театральних колективів не зупиняли роботу взагалі. Як, наприклад, Івано-Франківський театр ім.. Івана Франка, який став потужним волонтерським хабом, укриттям і залишився саме театром.

Вражає досвід Херсонського обласного музично-драматичного театру ім.. Куліша, який продовжив свою діяльність у евакуації. Або досвід Миколаївського академічного художнього драматичного театру, який від початку великої війни цілодобово перебував під ворожими обстрілами і, незважаючи на всі виклики воєнного часу, у серпні 2022 року відкрив ювілейний, 100-й театральний сезон на сцені в укритті.

Або приклад театру ім. Василько, який першим із театральних колективів в Одесі відновив роботу після повномасштабного вторгнення.

І таких прикладів незламності наших рідних колективів дуже багато, всіх не перерахувати.

За час повномасштабної війни в Україні відбулося понад 50 прем'єр по всій країні.

Наші театри вперше отримали оперний " Два українські театри — Одеська опера та Львівська національна опера — представили восени 2022 року світові прем'єри українських опер «Катерина» композитора Олександра Родіна та «Страшна помста» композитора Євгена Станковича. Таким чином, на вищому міжнародному рівні були відзначені українські театри за «неймовірну роботу, яку вони виконують у надзвичайних обставинах».

Основні втрати та виклики.

десятки життів українських артистів: Паша Лі, Оксана Швець, Олександр Шаповал, Ростислав Янчишен, Вадим Хлуп'янець та інші;

«ротація» кадрів, відтік талантів: багато театрів пережили кадрові проблеми, коли хтось із колективу пішов захищати країну, а хтось виїхав за кордон. Водночас деякі театральні колективи вже поповнилися талановитими акторами, які переїхали з інших регіонів.;

депрофесіоналізація, люди змушені шукати іншу роботу, щоб вижити;

перегляд репертуару, його оновлення, дерусифікація та декомунізація;

актуалізація переліку професій, який давно не відповідає сьогоднішньому функціоналу у театрі.

Конкретні кроки.

Державне агентство України з питань мистецтв та художньої освіти постійно оновлює перелік організацій, інституцій та фондів, які надають гранти для артистів в Україні на постійній основі.

МКІП у серпні 2022 року створило спеціальний рахунок для збору коштів на відновлення зруйнованих об'єктів культури.

[votes id\u003d"