На відміну від британських чи французьких політиків, Олаф Шольц не вдається до помпезності. Як і до шарму. Будучи людиною, яка закочує очі, коли намагається посміхнутися, німецький канцлер зустрічав президента України у Берліні в неділю з характерною для нього негнучкістю..

Однак із усіх зустрічей Володимира Зеленського з європейськими лідерами за останні кілька днів – від Риму до Парижа, а також до зустрічі з Ріші Сунаком у Великій Британії – його день у Німеччині може запам'ятатися як найважливіший. Оголошення напередодні його візиту про подвоєння військової допомоги Україні до загальної суми понад 5 млрд євро нарешті вивело Німеччину із холодних відносин.

"

Він переконаний, що Україна має лише 6-7 місяців для проведення контрнаступу, щоб витіснити Росію з територій, які вона змогла окупувати у 2022 році, або взагалі з підконтрольних їй регіонів з 2014-го.. І Зеленський, найімовірніше, про це добре знає. Успіх також продемонстрував би Заходу ефективність підтримки, яку він досі надавав Києву.. Український президент знає, що якщо він не зможе завершити цю роботу цього року, йому доведеться продовжувати її наступного. Але умови будуть ще складнішими.

«Він бачить, як китайці, французи та інші вдаються до дипломатії, яка не обов'язково відповідає умовам України. У той же час Зеленський усвідомлює, що громадська думка в деяких країнах хитається. А насамперед, він бачить незграбну фігуру Дональда Трампа, що з'являється на горизонті.. Сама лише перспектива повернення до Білого дому людини, яка не може сказати, яку сторону підтримує, грає на руку Володимиру Путіну, крайнім правим і крайнім лівим силам у Європі, які ставлять розпливчасте поняття "

[see_also ids\u003d"

Ось чому дебати в Європі, і в Німеччині зокрема, такі важливі. Німцям кажуть, що вони мають нести свою частку відповідальності, а не хизуватися своїми перевагами. Вони пишаються Vergangenheitsbewaltigung – примиренням зі своїм минулим. Проте останніми роками деякі верстви суспільства, зокрема соціал-демократи Шольца, засвоїли один хибний урок. Ці " Жахливе вторгнення до Іраку зміцнило це переконання.

Події в Україні зруйнували його, повернувши чужу для кількох поколінь концепцію «правильної війни». Але для цього знадобилося два поштовхи. Першим був Zeitenwende – мова Шольца, яку він виголосив через три дні після вторгнення Путіна і в якій він оголосив про новий підхід до жорсткої сили та виділення додаткових 100 млрд євро, які будуть витрачені на посилення хворих Збройних сил Німеччини.

Різко зламавши шаблон, німецький канцлер взявся за старе, зважуючи кожен крок і побоюючись реакції своєї партії.. Стосунки стали настільки токсичними, що Київ відмовився прийняти президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра в останній момент.. Зеленський приймав усіх бажаючих, але не німців, які скаржилися, що не одержують належного визнання за те, що вони стали одним із найбільших донорів військової допомоги..

«Проблема полягала в тому, що ця допомога була запропонована неохоче і повільно», – пояснює автор.

Напруженість досягла максимуму восени через затримку постачання танків Leopard 2 німецького виробництва.. Шольц не лише відмовлявся їх надсилати, а й затримував видачу ліцензій на реекспорт в Україну з інших країн.. Зрештою, він поступився, аргументуючи це тим, що його позиція змусила американців теж передати Києву танки..

[see_also ids\u003d"

Чому ж Німеччина змінила своє ставлення і чи це назавжди? Кампфнер вказує на кілька факторів, які в останні місяці трансформували відносини між Німеччиною та Україною.. Одним із них є призначення Бориса Пісторіуса, першого за багато років міністра оборони, який почав втілювати трансформацію, необхідну для перетворення ФРН на головну військову силу, якою її хоче бачити НАТО.

Виступаючи на конференції минулого тижня, один із провідних німецьких дипломатів Томас Баггер сказав: «Наша країна зараз перебуває на шляху виправлення того, що у ретроспективі було її найбільшою помилкою». Оголошуючи про новий пакет заходів для України на суму 3 млрд євро, Пісторіус заявив: «Німеччина надаватиме всю допомогу, яку зможе, і так довго, як це буде потрібно».

«Люди з оточення Шольця стверджують, що якби він був авантюрнішим, то не зміг би заручитися підтримкою німецького народу.. Тим часом, його міністерство закордонних справ, а тепер і міністерство оборони демонструють велику рішучість не лише щодо Росії, а й у вирішенні все більш складної дилеми щодо Китаю як бізнес-можливості та загрози безпеці», - йдеться у статті.

У неділю ввечері Зеленський перебував у чудовому середньовічному місті Аахен, де отримав премію Карла Великого за заслуги перед Європою.. Перед аудиторією світил він говорив не лише про війну, а й місце України в ЄС.

[see_also ids\u003d"

«Саме тому, якщо – і це залишається величезним «якщо» – Україна переможе у війні, її найбільшою метою буде вступ до ЄС. І роль Німеччини (а також Франції та Польщі) буде ключовою. Великобританія, на жаль, не буде за столом переговорів. Що стосується Шольца, то щоразу, коли Зеленський тепло звертався до нього у своїй промові («мій друг Олаф»), канцлер, здавалося, починав нервово метушитися з навушниками чи краваткою. Можливо, він не вміє поводитися по-людськи, але він – найважливіша людина, з якою українцям доведеться мати справу», - пише Кампфнер.