На перший погляд в ЗСУ все досить непогано. У Бюджеті-2019 на сферу безпеки й оборони закладено 5,38% ВВП. Міноборони отримає майже 102,5 млрд гривень, що є рекордом за всю історію незалежності.

В армію надходить оновлена техніка, озброєння, авіація, відновлюються системи ППО, з'являються нові кораблі, будується житло та гуртожитки для військових, зростає зарплата і пенсії. Також декларується перехід на стандарти НАТО - згідно стратегічного оборонного бюлетеня наша армія має відповідати цим стандартам до кінця 2020 року.

Втім, загрозливою є кадрова ситуація у війську. А саме масове звільнення з армії людей.

За офіційними даними Міноборони, 11 тис. військових звільнились з війська за січень-червень 2018 року. Ще понад 18 тис. військових заявляли, що мають намір звільнитись до кінця 2018-го року. Загалом - це практично 30 тис. людей за рік. Що, безумовно, є катастрофою, бо призводить до недоукомплектованості військових частин.

У Генштабі заявляють, що контрактники найбільше скаржаться на низьку зарплату, брак житла, застаріле озброєння і техніку, брак інфраструктури. Щодо зарплати військовим можна відповісти цифрами - з 1 січня 2019 року солдати ЗСУ отримуватимуть 10 тис. грн, а на фронті - 21 тис. грн. Але Depo.ua, поспілкувавшись з кількома контрактниками, які пішли з армії, може додати ще одну причину звільнень - тотальний совок в ЗСУ, свавілля командирів, погане ставлення до людей.

На жаль, перехід на стандарти НАТО сьогодні майже не зачепив принципи роботи з людьми. Досить часто бригади, які виводяться із зони бойових дій, кидають на полігони в полях без елементарних умов. Будь-які скарги бійців на недотримання прав та свавілля командирів виливаються в травлю, урізання премій, що відбивається на розмірі зарплати. Принцип "не думай, а виконуй" - досі є основним. А сержанти зазвичай продовжують виконувати роль звичайної солдатської маси без елементів реального впливу на підлеглих, через що офіцери змушені виконувати ще й їхні обов'язки. Це не стимулює до служби аж ніяк.

Окрім цього, масовою стала політика повернення на керівні посади пенсіонерів, які є носіями радянських цінностей замість свіжого, молодого погляду на службу. При цьому молоді офіцери, які пройшли бойові дії на Донбасі, часто не отримують можливостей для кар'єрного росту.

А застарілі Статути взагалі є ознаками маразму і подальшої деградації.

Тому одним з найважливіших викликів для керівництва держави в 2019-му лишається втримати армію на фоні позиційної війни на Донбасі. Мова про якісний склад, пропаганду кар'єри у війську і покращення якісного кадрового потенціалу. Від того, наскільки це вдасться, залежатиме саме бойовий потенціал армії.

До цього також важливо додати створення москітного флоту, яке гальмує, а також якомога швидше взяття на озброєння комплексу "Нептун", що дасть змогу ЗСУ посилити власні оборонні можливості на береговій лінії та морях.