Дітовбивство в тваринному світі - зовсім не огидна патологія поведінки, а лише один із механізмів внутрішньовидової боротьби з просування власних генів в майбутні покоління.

Дітовбивство - явище звичне в дикій природі, власний молодняк винищують комахи і риби, амфібії і ссавці. Навіть серед високорозвинених приматів дітовбивство більш ніж поширене: за приблизними підрахунками, його практикують близько 40 видів. Обурюватися і здригатися можна скільки завгодно, але якщо не впадати в антропоморфізм, то доводиться визнати, що цей звірячий звичай - лише один із засобів внутрішньовидової боротьби за передачу власних генів в наступне покоління.

Молодняк можуть винищувати як самі батьки, так і інші особи того ж виду. У другому випадку дітовбивством зазвичай займаються самці, і тоді це просто наслідок їхньої боротьби за домінування. Дослідники з Університету Міннесоти (США) разом з африканськими колегами кілька десятиліть спостерігали за левами, що живуть на території Кенії, і були свідками достатньої кількості епізодів дітовбивства дорослими самцями чужого потомства. Зазвичай самки в прайді мають потомство від одного лева, і якщо на горизонті показується новий самець, він повинен потіснити чинного господаря. Багато в чому це зав'язано на фізіологію левиць: вони вигодовують левенят молоком 18 місяців, протягом яких закриті для сексуальних контактів. Але якщо потомство гине, левиці знову готові до продовження роду. Тому новому самцеві недостатньо прогнати старого: щоб передати свої гени наступному поколінню, йому потрібно якомога швидше перебити потомство попереднього господаря гарему.

Левиці зазвичай намагаються захистити левенят і відігнати агресорів, але якщо вже нещастя сталося, вони поїдають власне мертве потомство, хоча б частково повертаючи витрачені ресурси.

Що ж до вбивства власного потомства, то тут зоологам часто доводиться просто констатувати факт, сподіваючись, що пояснення такої поведінки з'явиться пізніше. Відомо, що самки щурів можуть вбивати і поїдати своїх щурят, але це трапляється, якщо дитинчата хворі і мають мало шансів вирости в дорослу тварину. В такому випадку самки керуються "економічними" міркуваннями, вважаючи за краще не вкладатися в явно збиткове "підприємство". Схожими мотивами керуються і мавпи тамарини, яким теж доводиться зважувати шанси на виживання для свого дитинчати. Як би там не було, число видів, які практикують дітовбивство, постійно зростає, що тепер розглядається не як огидна патологія, а лише як один з механізмів внутрішньовидової боротьби за просування власних генів в майбутні покоління.