Філософія має спеціальний термін «симулякр» — копія того, чого насправді не існує. Чудовий приклад симулякра — нинішня героїзація російською пропагандою своїх солдатів, яка наслідує радянський пропагандистський геройський епос про вітчизняну війну.
Одним із стовпів російської пропаганди є «Велика вітчизняна війна». Ця сага ще з дитинства програмує росіян на потрібну систему мислення, де є велика держава, яка перемогла зло, а хтось інший тільки заздрить і хоче зло повернути, тобто тим самим злом.. Тому Росія вважає, що має право чинити зі злом, як їй заманеться, адже правда — на її боці..
[see_also ids\u003d"
Цей культ війни замінює релігію, що об'єднує всі конфесії. Для його підтримки Кремль роками романтизував Другу світову. Проте зараз Москва почала культивувати нову війну, яка має стати тим, що об'єднає нове покоління бурятів, дагестанців чи жителів Петербурга.. Тим, чим була для жителів СРСР Друга світова, всупереч тому, що ця війна має загарбницький характер.
Як створити пантеон героїв, коли вони – окупанти.
На прикладі проекту «Герої «Операції Z», у рамках якого публікують нібито героїчні вчинки солдатів російської армії під час вторгнення в Україну, розберемо, як це працює. Сам проект розповідає про реальних людей. Але є дещо «але».
В описі їх подвигу немає даних про місце події, як і про військову частину та дату, коли це сталося. Все зроблено так, щоб журналісти не могли перевірити достовірність історії.
На більшості відео немає даних про те, з ким воюють герої операції. Було б дивно звеличувати окупантів, які воюють в іншій країні. Тому в описі їхніх вчинків українську армію називають «нацистами» та «бойовиками» або просто «противником». У деяких відео навіть не згадується слово «Україна».
Більшість подвигів створені за радянською моделлю пропаганди та явно гіперболізовані. При цьому йдеться про дублікат низької якості, адже всі ці вчинки мають реальні прототипи в радянській історії.. Але стилістика ведення війни змінилася, і тепер опис таких вчинків виглядає глузуванням з радянських солдатів..
Конкретні приклади Одним із найрозкрученіших радянським агітпропом героїв війни є льотчик Олексій Маресьєв, який, після того, як його літак підбили і під час приземлення йому роздробило ступні ніг, за легендою, 18 днів повз до своїх позицій.
Тепер з'явилася нова історія Олексія Ліханова. Він хоч і не льотчик, але, за легендою, був поранений і повертався на свої позиції 12 днів із двома гранатами в руках. Навіщо Олексій весь цей час тримав у руках гранати, невідомо, як і те, де це сталося, і як він міг під час наступу своїх військ зайти вглиб оборони, щоб потім повзти назад 12 днів назад.
Не менш відомий приклад радянського епосу — зв'язківець Матвій Путілов, який загинув у битві за Сталінград.. За легендою, щоб забезпечити зв'язок, перебуваючи в оточенні, він стиснув кабель зубами - так його мертвого і знайшли.
[see_also ids\u003d"
З огляду на те, що сучасним військам для забезпечення зв'язку не потрібні кабелі, росіяни вирішили брати кількістю, а не якістю.. Російська пропаганда створила сержанта Яна Волкова, який чомусь залишився один зі станцією радіозв'язку та потрапив під мінометний обстріл. Далі він, поранений, під обстрілами продовжив її налаштовувати, і «угруповання противника було знищено».
Щось подібне нібито здійснив і Хусейн Гадаєв. Його батальйон зв'язку потрапив у нерівний бій, і лейтенант під час його віддавав накази щодо забезпечення зв'язку, доки не знепритомнів. Взагалі ця історія більше свідчить про компетентність заступників Хусейна, проте він у пантеоні нових героїв.
Євстафій Анісімов – герой Радянського Союзу, адже під час визволення Білорусі від німецьких загарбників розмінував міст. За легендою, він зробив це під постійним обстрілом ворога.
[see_also ids\u003d"
Російська пропаганда пішла далі і створила історію Кирила Балаганського, який нібито розмінував під кулями одразу два мости. У його відео навіть не згадується Україна, адже російський агітпроп вирішив зайвий раз не наголошувати, що Кирило, на відміну від Анісімова, є загарбником.
Герой СРСР Павло Хвостов, навпаки, збудував міст через Дніпро. Під кулями його група змогла звести понтонну переправу та забезпечити подальше просування радянських військ. Сам Хвостов був поранений під час зведення переправи.
На це росіяни мають свою нову історію — підполковник Андрій Гаранін теж командував зведенням понтонної переправи під вогнем противника. Якого саме супротивника і під час форсування якоїсь річки, не уточнюється.
Проте гордо зазначено, що завдяки переправі через неназвану річку російські війська продовжили поступ, щоб забезпечити гуманітарною допомогою невідомий населений пункт на іншому березі.. Хоча, ймовірно, мешканцям цього невідомого села і не знадобилася б гуманітарна допомога, якби окупант Гаранін та його команда не вторглися до іншої країни.
Тепер щодо загальних прикладів.
У переліку нових «героїв» є купа історій про медсестр та медбратів, які виносили поранених. Наприклад, Аркадій Смольников врятував тисячу поранених після того, як «підступні українці» завдали удару по «підконтрольному Росії аеродрому» (звичайною мовою — окупованим).
Всі ці історії дублюють безліч історій медиків «червоної армії» із завищеною у кілька разів кількістю евакуйованих.. У всіх випадках головне одне – місце події не встановлено. Навіть відео евакуації вам не покажуть.
Загалом у переліку є безліч пропагандистських штампів: солдати, які «першими помітили ворога» (під час наступу), льотчики, які прикривали своїм літаком інших (як радянський льотчик Віктор Талаліхін), ті, хто збивав «зграю байракторів», відбивав залпи РСЗВ «. Коли у пропагандистів вичерпалася фантазія, до переліку додавали людей, які просто померли або ледь не померли (прапорщик Арсалан Мункуєв ледь не загинув)..
Що в результаті.
Російська пропаганда легко знецінює героїв Другої світової, переписуючи їхні історії. Як уже було сказано вище, війна в РФ - це релігія. Навіть якщо росіянин активно не підтримує війну (є «атеїстом»), все одно його мораль сформована цією релігією, він святкуватиме військові свята і житиме етикою війни, де є зло та мученики.
Просто зараз Москва народжує новий культ із новими героями, фактично «новий заповіт» війни, таке собі «євангеліє від Путіна». У такому інформаційному потоці росіяни не зможуть зробити висновки з війни, адже її знову романтизують..
Таким чином, ця війна не відіб'є у росіян бажання продовжувати воювати, і після України Росія готуватиметься до нової війни. Причому не обов'язково проти України, адже сама суть у війні як такій. Створити ворога у такій парадигмі мислення легко.
Отже завдання України та союзників — зробити так, щоб Росія втратила ресурси і фізично не могла продовжувати війну, що саме і відбувається зараз.
Більше статей Володимира Кіма читайте за посиланням.