Увечері в понеділок, 6 червня, у Лондоні депутати Палати громад від Консервативної партії голосували щодо довіри своєму лідеру та британському прем'єр-міністру Борису Джонсону. Прем'єр уникнув відставки, оскільки з 359 консерваторів-парламентаріїв на його користь висловилися 211. Проте перемога не виглядає однозначною.

«Друг України, рішучий лідер, захисник демократії та свободи» — такими епітетами нагороджують Джонсона політики та ЗМІ у нашій країні. Але в Британії картина зовсім інша. Не тільки опозиція, а й однопартійці відгукуються про прем'єру як про «безвідповідальну політику», «брехливу людину», «слабкого і непослідовного лідера». На такому емоційному фоні «повстання» в Консервативній партії сприймається без подиву.

Список претензій до Джонсона великий. Формальним приводом для голосування про недовіру став скандал через порушені прем'єром урядові правила щодо запобігання поширенню пандемії COVID-19. У травні 2020 року, під час жорсткого локдауну він взяв участь у вечірці на Даунінг-стріт, 10, організованій для членів кабінету та співробітників його адміністрації.. Коли чутки про це просочилися в пресу, Джонсон заперечував сам факт проведення заходу, що журналісти та багато політиків розцінили як навмисну \u200b\u200bбрехню.. У квітні нинішнього року Джонсона було оштрафовано на 50 фунтів за це порушення режиму карантину. Наприкінці травня було оприлюднено доповідь за результатами офіційного розслідування — у ньому на прем'єра поклали відповідальність за «недостатній контроль» над ситуацією в апараті уряду.

«Публічна неповага до закону», як охарактеризував дії прем'єра один із ініціаторів вотуму недовіри Стів Бейкер, далеко не єдина причина для невдоволення Джонсоном з боку однопартійців. Багатьох не влаштовує економічна політика прем'єра, зокрема його плани щодо підвищення податків в енергетичному секторі (їх вважають однією з причин минулорічної паливної кризи) та «політику вирівнювання рівня життя» у різних частинах країни. Остання передбачає виділення урядових субсидій депресивним районам за умови часткової централізації управління бюджетами місцевих рад. Невдоволення місцевого самоврядування вже відчуло на собі багато депутатів-консерваторів, в округах яких опитування показують стабільне зростання популярності їхніх конкурентів..

Небезпечним вважають і курс прем’єра на зіткнення з Євросоюзом. Його нещодавня заява про односторонній перегляд протоколу щодо Північної Ірландії (зокрема про відмову від використання стандартів та норм ЄС щодо продуктів харчування та сільськогосподарської продукції) може спровокувати заходи Брюсселя у відповідь — а це погіршення умов торгівлі з Євросоюзом та значні економічні втрати. Крім того, загострення у відносинах з ЄС посилить позиції націоналістів у Шотландії (не випадково вотум недовіри підтримали майже всі депутати-консерватори від Шотландії) та посилять ситуацію у Північній Ірландії..

[see_also ids\u003d"

Провальної багато хто вважає і його зовнішню політику. У провину прем'єру ставлять плани скорочення витрат на діяльність Британської ради та ВВС (найважливіших інструментів британської м'якої сили), нездатність зупинити втрату впливу в Співдружності, особливо помітну у відносинах з Індією та низкою африканських країн, «аморальну» міграційну політику (рішення про висилку біженців.

А головне — консерватори бояться, що прем'єр веде партію до провалу на наступних парламентських виборах, які мають відбутися у 2024 році.. Скандали з порушенням карантинних правил та низка корупційних скандалів, в яких причетні члени кабінету, помітно знизили рівень підтримки Джонсона — зараз негативно про його діяльність висловлюється близько 60% британців. Наприкінці червня відбудуться довибори у двох округах, які консерватори контролювали протягом багатьох десятиліть, а зараз опитування показують, що партія може їх втратити..

[see_also ids\u003d"

Українське питання стоїть особняком у швидкоплинній кампанії щодо усунення прем'єра. Згадували його здебільшого сам Джонсон та його прихильники. Прем'єр усіма силами намагався ототожнюватися з Уїнстоном Черчіллем, називаючи себе лідером воюючої країни і закликаючи супротивників відкласти з'ясування стосунків, доки загроза всьому вільному світу не буде усунута.. Україна взагалі була сильною позицією команди прем'єра, яка змусила вагатися опонентів. Так, депутат-консерватор Роджер Гейл, який першим офіційно зажадав голосування про недовіру прем'єру, трохи пізніше відкликав свій голос, заявивши, що не варто «міняти лідера під час війни».

Навіть противники Джонсона погоджуються, що він робить правильні кроки під час російсько-української війни — включаючи постачання зброї, тиск на європейських союзників і навіть його візит до Києва (не забуваючи, додати, що приїхав до нас прем'єр насамперед з метою самореклами). Консерватори практично одностайно виступають на підтримку нашої країни. Відсутність посилань до України з іншого боку барикад не говорить про те, що там зібралися байдужі до страждань нашого народу люди. Просто опозиції не хотілося згадувати про один із головних козирів прем'єра.

Протягом останніх двох тижнів про свою підтримку України заявляли всі гіпотетичні наступники Джонсона. Заступник прем'єра Домінік Рааб, який став би виконуючим обов'язки у разі негайної відставки Джонсона, вважається одним з архітекторів масштабних (мабуть найзначніших серед усіх країн) антиросійських санкцій.. Міністр закордонних справ Елізабет Трасс, голова Казначейства Ріші Сунак та міністр оборони Бен Уоллес входять до групи найбільш активних прихильників військово-технічної допомоги Україні, постачання озброєнь та надання фінансової допомоги нашій країні. Лідер «бунтівників» Джеремі Хант, колишній міністр закордонних справ Великої Британії, також з перших днів російської агресії виступає за найширшу підтримку України. Мабуть, єдине питання, в якому він розходиться з Джонсоном, — те, як кабінет вирішує проблему українських біженців у країні.. На думку Ханта, зусилля в цьому напрямі недостатні і Британія зобов'язана відчинити двері для значно більшої кількості українців, які рятуються від війни на їх батьківщині..

[see_also ids\u003d"

Значить, «бунт на кораблі» Консервативної партії нас ніяк не стосується і все в нашій дружбі з важливим союзником залишиться, як і раніше.? На жаль, все не так просто. Політична буря, що піднялася, не вщухне в мить після перемоги Джонсона — особливо з урахуванням того, що перемога ця не надто переконлива. Проти голосували понад 41% членів його фракції. Коли в 2018 році консерватори намагалися на тлі провальних переговорів щодо Брекзиту оголосити вотум недовіри Терезі Мей (тоді опозицію главі уряду очолював саме Джонсон), то вдалося заручитися підтримкою 63% депутатів від Консервативної партії.. Мей невдовзі все ж таки довелося піти, щоб подолати розкол у партії.

Якщо подивитися на нинішню загальну картину в партійних лавах, то ситуація буде ще більш загрозливою — опитування показують, що зміни лідера хочуть більше половини її членів.. І нехай провалився вотум недовіри формально гарантує Джонсону цілий рік імунітету від нових спроб усунення від влади, фактично його становище залишається дуже хитким.. Противники Джонсона не припинять намірів усунути його від влади, тим більше приводи для цього є: ще триває поліцейське розслідування, відомо вже про шість вечірок з порушенням карантинних норм, у яких брав участь прем'єр. Якась частина «бунтівників» залишить фракцію. І хоча консервативна більшість у 33 депутатах здається непорушною, виключати масовий результат із табору консерваторів теж не можна. Ті, хто залишився у фракції, вимагатимуть від прем'єра, чиї позиції виглядають вразливими, великих поступок. Адже дострокові вибори для підтвердження власного мандату сьогодні Джонсону невигідні — партія точно не повторить успіху 2019 року, та й поразка виглядає досить ймовірною..

Найкращий сценарій для України — Джонсон піде на компроміс із противниками та відмовиться від найнепопулярніших політичних планів. Ось лише весь попередній досвід підтверджує, що Джонсон не є прихильником компромісів. І швидше вибере загострення внутрішньопартійної боротьби, в якій прем'єр насамперед дбатиме про збереження влади. Все це відверне консерваторів від України, поглинатиме час і політичні ресурси, потрібні нам в інших місцях — у Європі, де Британія сьогодні не дає континентальним державам надто наполегливо ратувати за мир за всяку ціну.;

у США, де приклад Лондона підштовхує американську адміністрацію надавати нам найширшу номенклатуру звичайних озброєнь. Сьогодні Лондон - один із головних наших союзників. Якщо Україна піде з першого місця його політичного порядку денного, нам буде важче. Залишається сподіватися на відповідальність британських політиків, які мають розуміти — це не лише наша війна, а й їхня.

[votes id\u003d"

Більше статей Віктора Константинова читайте за посиланням.