Два ключові застереження проти статусу кандидата в ЄС безпосередньо не пов'язані з Україною. Проте є й інші блоки аргументів, які звучать не так голосно та одностайно, але все ж таки помітні в окремих столицях, попереджає у статті директор Центру "

Перший блок — це необхідність зберегти єдність політики щодо України на рівні ЄС та національному рівні в тих країнах-членах, де питання кандидатства, швидше, розколює політичні еліти, ніж об'єднує, зазначає експерт.

“На рівні Євросоюзу йдеться про те, що винесення на розгляд вже у червні статусу кандидата для України може зруйнувати єдність ЄС у інших критично важливих для України питаннях.. Скажімо, деякі відомі європейські політики ще недавно прямо запитували своїх українських візаві: «Вам що більше потрібне — статус кандидата чи нафтове ембарго? »”, – пише вона.

Внутрішньополітична чи навіть внутрішньопартійна єдність — це не той аргумент, про який говорять уголос, проте він теж звучить, частіше в дружніх розмовах із тамтешніми політиками, у яких і так не все благополучно у правлячій коаліції чи партії, продовжує Гетьманчук..

" Водночас наполягають: такі серйозні рішення слід добре проаналізувати та продебатувати. Якщо станеться фальстарт і Україна отримає «ні», це лише зіграє у мінус, бо може відкласти питання у довгу скриньку. Тим часом треба також розуміти, що аргумент крихкої внутрішньопартійної єдності, деякі глави урядів європейських країн можуть використовувати як чергову відмовку для України, тому потрібно чітко розрізняти, де дійсно є така проблема, а де її використовують, бо не можуть прямо сказати «ні» Україні..

В окремих столицях — особливо Нідерландів — дуже помітна застереження проти політизації процесу розширення, наголошує Гетьманчук..

" Так, у Франції неодноразово наголошували, що спочатку має бути європейська перспектива, а вже потім — статус кандидата”, - додає експерт.

І останній блок застережень, про що європейські політики та дипломати говорять теж, швидше, за зачиненими дверима, ніж із візитерами з України, — це ряд аргументів, що стосуються війни, зазначає Гетьманчук..

“Йдеться, зокрема, про те, що не слід розпочинати процес розширення за участю країни, яка перебуває у відкритому збройному конфлікті. Тим більше із Росією. Мовляв, незрозуміло, якою буде реакція Путіна на такий крок. На жаль,  елементи політики «не провокувати Путіна», ¦які насправді слід було б поховати з першими ракетними ударами по Україні, ¦все ще дуже помітні в окремих європейських столицях. Особливо на тлі страху, що не приховується, перед застосуванням тактичної ядерної зброї з його боку”, — пише експерт.

Також окремі стратеги у високих кабінетах апелюють до того, що потрібно почекати закінчення війни, адже незрозуміло, що буде зафіксовано в майбутній мирній угоді. Можливо, Україна в ньому взагалі відмовиться від прагнення вступити до ЄС, як вона готова була відмовитися від потенційного членства в НАТО..

І, нарешті, питання Молдови і особливо Грузії. Якщо щодо Молдови та необхідності її перебування на одному треку з Україною питань фактично немає, то щодо Грузії є серйозна занепокоєння щодо її нинішньої спроможності відповідати «копенгагенським критеріям», наголошує експерт..

Детальніше про «конфронтацію з реальністю» та пропозиції як її подолати до червня читайте у статті Олени Гетьманчук «Статус кандидата в ЄС: хто і чому готовий відмовити Україні».