Чорний та сірий гральний бізнес, а саме нелегальні онлайн-казино – величезна проблема для України. Це і неконтрольований масив грошей у фінансовій системі країни. І несплата податків. І злив інформації росіянам. І удар по найбільш незахищеним верствам населення, яких підсаджують на гру або залучають до нелегального виводу коштів.
Окрема біда – через відсутність правил та обмежень на чорному ринку стає неможливо ефективно регулювати ринок білий.
На жаль, поки пропозиції щодо вирішення проблеми звучать приблизно так: всі нелегальні сайти треба просто заблокувати, потім заблокувати їхні дзеркала, потім заблокувати все. Але досвід інших країн доводить – у гонці озброєнь між державою, яка діє через суд, і нелегальним казино, завжди виграє казино. У котрого на кожен заблокований сайт вже заздалегідь заготовлені 2-3 "дзеркала". І відрубаючи цій гідрі одну голову, завжди матимемо дві. А дозволити правоохоронцям чи Мінцифри блокувати все підряд без суда і слідства означає поставити під ризик демократичні свободи українців. Оскільки ніхто не може гарантувати, що під егідою боротьби із чорним казино не будуть блокуватися неугодні ЗМІ чи сайти чиїхось політичних опонентів.
І правоохоронцям, і Мінцифрі, і суспільству, і представникам білого ринку треба чесно визнати одну просту річ. У демократичній Україні перемогти чорний ринок гемблінгу виключно блокуваннями просто неможливо, і потрібен інший, комплексний підхід.
Один із прикладів такого підходу ми із колегами по Антикорупційній експертній групі при Playcity знайшли в Норвегії.
Логічно, що регулювати можна тільки білий ринок, створювати правила відповідальної гри можна тільки для білого ринку, захищати вразливі верстви населення можна тільки в білому полі. А в чорному ринку ти нічого не відрегулюєш, на те він і чорний. Тому основним завданням норвезької стратегії у боротьбі з чорним ринком стало підсилення каналізації (перетікання) гравців у білий ринок.
Тому в Норвегії теж мають місце блокування онлайн-ресурсів нелегальної ігорки. Але вони дуже обмежені: саме тому, що ефективність блокування оцінюється через каналізацію гравців у білий ринок. Конкретний обсяг блокувань дає конкретний відсоток перетікання, про що регулятор дізнається з численних соцопитувань. Наприклад, він бачить, що далі певного відсотку блокування сайтів і обмеження їхньої реклами не працюють, бо гравців чорний ринок зацікавлює іншими факторами – швидкістю виплат, підвищеними коефіцієнтами на виграш тощо. Отже, далі увага місцевих правоохоронців переключається від блокувань на організаторів платежів. Вони починають думати про точки, удари в які будуть найболючішими саме для операторів та власників нелегальних казино.
Скажімо, відкрити "дзеркало" заблокованого сайту та переключити на нього графік гравців – це відносно дешево, і робити це можна нескінченно. Тож воювати треба не з інтернетом, а із тим, хто десь згори дає команду черговий такий сайт відкрити.
Власника кожного "бренду" чорного ринку у більшості випадків можна встановити. Звісно, вони живуть на Кіпрі, в Дубаях, у Лондоні або ще десь, і живуть добре. І до речі, ринок України для них звідти виглядає дуже зручно, бо всі проблеми блокування стосуються не власників, а менеджерів бізнесу. Так, блок дещо підвищує операційні витрати і дещо зменшує прибуток. Але цей прибуток настільки великий, що власники чорних операторів цього навіть не помічають. А їхні домени та сервери рознесені по всьому світу і коштують їм недорого.
А от адвокати та юристи в Лондоні та навіть на Кіпрі вартують нормальних грошей. Судитися там дорого, а мати проблеми із правоохоронним органами – неприємно. Ще й боляче для репутації.
Якщо Нацполіція чи СБУ провели розслідування та довели, що персонаж X. чи його топ-менеджер Y. є кінцевим власником чорного оператора, правоохоронці України можуть звернутися до інших країн із певними запитами. Це називається міжнародна правова допомога (МПД). Уявіть собі: ви, власник чорного оператора, у себе десь у Лондоні отримуєте запит від Нацполу (обґрунтований, звісно). Мовляв, ви, шановний, є головою міжнародного кримінального синдикату, який працює на чорному гральному ринку України. Докази ось такі, структура власності ось така, схема платежів ось така, серверна інфраструктура ось така. А давайте-но в рамках МПД британці вас заарештують, обшукають, допитають, розглянуть можливість арешту рахунків. Ну, і бонусом світить вам екстрадиція. І вашим чорним топ-менеджерам також. А ще про все це напишуть місцеві ЗМІ країни, де вам так добре жилося.
Звісно, я не кажу що когось гарантовано посадять, а тим більш екстрадують. Проте така діяльність буде відчутною саме для власника чорного оператора. Він має хорошого адвоката, тому відіб’є обвинувачення по цьому епізоду, але дуже скоро зловить наступний, бо оператор його розвивається та мутує. А тоді матиме наступний епізод. І наступний. І так доти, доки його оператор продовжує діяти в Україні. "А якщо ви, шановний, вийдете з нашого ринку, то ми і розслідування припинимо, бо не буде чого розслідувати".
Саме так робить Норвегія. Суворі скандинави просто відправляють "листи щастя" власникам чорних операторів із описом подальших дій, і значна частина з таких діячів вже просто сама вийшла з норвезького ринку. Бо знає, що буде далі. Тому до МПД вирішила не доходити. Ринок просто став незручним – саме для власника "чорного казино" та його топ-менеджерів. А не для айтішніків, які там якісь чергові нові дзеркала відкривають.
Схема дуже мудра і дієва. Але в ній є деяка проблема. Наразі міжнародна довіра до норвезьких правоохоронних органів сильно відрізняється від довіри до українських правоохоронних органів.
Тим не менш, приклад Норвегії наглядно демонструє:
бити треба у те, що є цінним для великого босса. У спосіб життя, у репутацію, у відчутні витрати. Навіть реорганізація та реструктурування чорного оператора для того, аби приховати кінцевого власника, це дуже дорого. Щоб відвадити масштабного злодія від нашого ринку, треба, щоб йому стало некомфортно жити, де би він не перебував. І саме цим, одночасно із блокуваннями, повинні займатися наші правоохоронні органи. Звісно, в рамках комплексного підходу каналізації українських гравців у білий ринок.