Водитель может простить машине почти все, но не заправку, после которой хочется плакать. Когда цена на табло АЗС приближается к трехзначной цифре, в каждой голове за рулем появляется опасная для нефтерынка мысль: "А может электромобиль? " Это не значит, что человек сразу побежит покупать батарейку на колесах. Но в этот момент принимается решение.
Далее текст на языке оригинала Якщо ж воно прийняте, перехід на кіловати - справа часу. Отже, головне питання для нафтової індустрії звучить майже філософськи: де той психологічний рубікон? 90, 100, 120 дол./барель, який незворотно вимкне прив’язаність до ДВЗ? Ще 40-50 років тому у водія альтернативи не було. Навіть 5 доларів за галон - плати. А тепер у гаражі з’явився тихий сусід. Без вихлопної труби і бензобака. І пальне для нього можна хоч педалями накрутити. І головне - ця альтернатива починає бути дешевою.
Український холодний душ для електрокарів В Україні цієї зими електромобільний бум охолов. Сезон нон-стоп блекаутів став для електрокарів краш-тестом. Власники електричок приїжджали додому, ставили машини на зарядку… і тут все вимикалось. Вранці авто стоїть мовчки, як холодильник. Не дивно, що за оцінками ринку продажі електромобілів у березні просіли приблизно на 20%. Але ця пауза може бути тимчасовою. Бо все вирішує старий знайомий фактор — ціна за літр на АЗС. Трохи арифметики. Візьмемо максимально просту модель. Типове бензинове авто з витратою 8-9 літрів на 100 км. Припустімо, ціна бензину, стала "шоковою" - 100 грн./л. Електромобіль з витратою енергії 12–15 кВт/100 км. все ще має можливість заряджатися за тарифом 4,32 грн./кВт·год. У скільки виллються 100 км власнику ДВЗ? 9 ? 100 = 900 грн. Для електричок - 15 ? 4,32 = 64,8 грн. Різниця така, ніби бензин продають у бутіках Louis Vuitton. Поїздка на кіловатах дешевша приблизно у 15 разів. Якщо їздити по 100 км щодня, за рік набіжить 36,5 тис. км. По бензину це 328 500 грн. Електрика - 21 000 грн. Отже, дельта 307 тис. грн. Лише рік! За п’ять років це вже 1,5 мільйона гривень: 35–40 тисяч доларів. Вкрай небезпечна для нафтового бізнесу математика. Людина дивиться на калькулятор і каже: "Стоп. За ці гроші можу купити нову машину".
А тому поки бензин по 65, більшість водіїв, згадуючи минулу зиму, кажуть: "Ще поїжджу так, хоч і дорого". Та, якщо ціна вперто сунутиме далі, до позначки 80, 90... грн. - це неминуче запустить нову стадію: автовласники масово вивчатимуть відео про електромобілі на YouTube, "підводні камені" так би мовити - реальну ємність батареї, вартість її "перепаковки", зимові сюрпризи з "просіданням" енергозапасу тощо. На ціні 90 грн./літр матимемо гарантоване рішення про перехід з літрів на кіловати. А на 100 грн. - рішення буде реалізовуватись випереджаючими темпами. Ніхто не переплачуватиме 307 тис. грн. за рік.
Нафтовий бізнес це розуміє краще, ніж будь-хто. Бо приблизно три його чверті - це моторне пальне. Решта - нафтохім: оливи, мазут, бітум та ін. Тож головний клієнт - автомобіль. Поки він бензиново-дизельний, видобуток, НПЗ, трейдери і рітейл живуть. Іронія долі: колись нафтові барони сміялися з електромобілів. Тепер вони уважно стежать за ростом ємності батарей, розуміючи цю зворотну залежність - що дорожча нафта, то швидше розвиваються і дешевшають акумуляторні технології.
Шах і мат - поруч Свого часу нафтобізнес вже ходив по лезу ножа. Коли нафта різко подорожчала у 70-х, та ж Бразилія вирішила: з мене досить і зробила ставку на біоетанол. Цілу державу програму придумали під назвою Proalcool. Сьогодні левова частка автомобілів там працюють на спирті або на сумішах бензину й етанолу. Бразильці перетворили свою аграрну економіку на паливну ферму. Україна теж може виробляти багато біоетанолу. Але електромобілі поки виглядають реалістичніше. Та й ринок вже сформований і заповнений моделями. А тому наразі можна бути впевненими, що шоково-високих цін на пальне НЕ буде. Якщо ріст цін і відбуватиметься, як ось зараз, це не надовго. Нафтові гіганти, їхнє політичне лобі переверне світ догори дригом, щоб зробити сировину дешевою. Бо тут без варіантів - або дешево, або R. I. P цілій галузі. А тому цей нафтовий шок не триватиме довго: логістика зміниться, дефіцити поступово заповнять обсяги з Венесуели, Гаяни тощо. Навіть Канада стає експортером. Барель піде вниз. Свого часу один арабський шейх сказав - кам’яний вік закінчився не тому, що закінчилися камені. Нафтова історія людства теж має початок і десь на неї чекає кінець. І щоб він не був передчасним, масову автомобільну свідомість "укомфортнять" цінами. Drill, baby, drill...
Тарабарщина з цінами в Україні Якщо дорослі дядьки у світі глобальної нафти усвідомлюють, що ціни треба максимально збивати, то в Україні ще пубертарний період. Частина гравців паливного ринку задирають прайс так, наче їх не обходить можливість перетоку українців з ДВЗ в кіловати. Поки перші ракети летіти по цілях в Ірані, а європейські АЗС думали - підняти ціну на 2 чи 3%, в Україні стели за 1 день плюсонули 3-4 грн. Потім ще і ще. І врешті маємо 15+ відсотків росту, хоча котирування пішли вниз. Навіть АМКУ вийшов з летаргічного сну і запитав "Що це було? ". Чіткої відповіді ніхто не почув. Але логічне пояснення є. На паливному ринку України склалася картина, коли великі мережі все менше стримують себе в цінах через... вимирання дрібних і середніх АЗС, яких ще знають, як дискаунтерів. Саме вони, пропонуючи пальне з однієї і тієї ж європейської "діжки", але дешевше на 6-7 грн. , гальмують невмотивовану цінову тахікардію на ринку. Але вже торік відсотків 10 дискаунтерів покинули бізнес. Чому це відбувається? Це system error, якої припустилася держава, поставивши на один щабель круті АЗС, які продають 30 тисяч літрів щодня і маленькі заправки з проливом 1-3 тис. л/день. Усіх однаково обклали авансовим податком. 60 тисяч наперед - плати або помри. Так і виходить. Велетні платять, граючись. Менші - виходять з чату. Цього року (Асоціація Паливно-енергетичного бізнесу провела дослідження "Паливний ринок 2025") з ринку піде ще 10-15% малих і середніх операторів, наступного вже 20% і 2028-го - 30%. Якщо звісно правила не осправедливлять. Як це зробити? Просто. Платити з обсягу реалізації. Це ж логічно, чи не так?
Любителям кошмарити українських водіїв новими цінами з кожним новим прильотом на Близькому Сході слід пам’ятати, що українська електрика на колесах гальмує тільки тому, що війна ще є, люди менше заробляють і в цілому перехід на електромобілі поки не виглядає повністю безхмарним. Бо:
- Акумуляторні технології залишають бажати кращого - Інфраструктура зарядок - поки ніяка - Втрата акцизів. Кожен літр бензину - це майже 30 грн. в бюджет. Електромобіль нічого не платить. А дорогами користується. Тож рано чи пізно доведеться йти на непопулярний крок і запроваджувати новий податок - Старі і побиті війною електромережі.
Звичайна квартира вночі бере мінімум електрики. Холодильник. Котел. Можливо лампа. А тепер уявіть - люди ставлять заряджати авто. Це 5-6 кВт. Якщо так робить хоча б половина багатоповерхівки, у її ввідних дротів буде марафон на виживання. Множимо це на тисячі будинків у місті: ключові енергомагістралі розпечуться до червоного, щоб нагодувати масовий акумуляторний голод.
Це звісно мінуси, але вони нікого не хвилюватимуть, якщо ціни на стелах невмотивовано повзтимуть вгору.