Ситуация с введением санкций США против российской нефтяной инфраструктуры стремительно развивается, но в разных местах – с разным темпом и в разных направлениях. Как мы помним, крупнейшим покупателем российской нефти поочередно были то Китай, то Индия, и если у Китая есть мощные политические интересы в этом вопросе, влияющие на характер реакции, то Индия придерживается коммерческих интересов, и, как оказалось, таможенные тарифы, введенные Трумпом за то, что индусы покупают гигантское количество этой нефти, не перевесили коммерческой выгоды от переработки и дальнейшей продажи нефтепродуктов.
Далее текст на языке оригинала. Але тепер уже втрати від перебування в санкційному списку стають неприйнятними, а тому індуси починають крутити кормою. Принаймні, різні джерела пишуть про те, що представники індійських НПЗ терміново опрацьовують варіанти отримання нафти з інших джерел. Адже отримати й переробити нафту – не проблема, а проблема полягає в тому, щоб потім збути нафтопродукти, отримані з російської нафти. Плюс до того, цілком можна втратити доступ до важливих, а часом – і критичних комплектуючих для НПЗ, які через санкції можна й не отримати. Тому звідти надходять ось такі повідомлення:
"Найбільший індійський покупець російської нафти Reliance Industries переключився на закупівлю сировини у країнах Близького Сходу та США після запровадження американських санкцій щодо "Лукойлу", "Роснєфті" та їхніх дочірніх компаній… Ідеться про кілька сортів сирої нафти, включаючи саудівську Khafji, іракську Basrah Medium і катарську Al-Shaheen, а також певну кількість американської нафти West Texas Intermediate… Загалом індійська компанія в жовтні придбала на спотовому ринку не менше 10 млн барелів сирої нафти, і основну частину цих обсягів, за словами трейдерів, склали близькосхідні сорти… Інші індійські нафтопереробні компанії також зацікавлені у спотових постачаннях, особливо з Близького Сходу, з США і Бразилії".
Тобто в Індії процес вже пішов, і це тому, що крім одного, решта НПЗ належать неросійським компаніям, і вони в принципі можуть змінювати постачальників просто на підставі балансу витрат і прибутку. Очевидно, що після запровадження санкцій цей баланс почав зміщуватися у бік витрат саме щодо російської нафти, і заводи стали переходити на нафту з інших країн. Набагато гірша справа там, де лапті влізли у власність НПЗ і паливної інфраструктури та посіли там панівне становище.
Так сталося із Сербією. Там "братушки" з радістю та відкатами віддали цю інфраструктуру лаптям, і тепер там ситуація стає дедалі більше загрозливою. Принаймні, станом на зараз це виглядає майже катастрофою, і згідно з різними ЗМІ, вона може настати буквально найближчими днями.
Так, сербська нафтова компанія NIS, яка на 55% належить "Газпрому" та "Газпромнєфті", може зупинити роботу єдиного в країні нафтопереробного заводу впродовж тижня.
На початку жовтня після численних відстрочок, які компанії надавала адміністрація Дональда Трампа, NIS, що володіє НПЗ у місті Панчево поблизу Белграда, а також мережею із 350 заправок по всій країні, потрапила під санкції й буквально щойно не змогла отримати останню партію нафти, залишившись із тими залишками запасів, які склалися на той момент.
Але тут – питання принципу, і якщо здебільшого питання щодо санкцій було прийнято, а робота підприємства тривала лише завдяки відстрочкам, то якесь рішення треба було ухвалювати вже давно. Але відомо, що лапті тягнули до останнього і зараз діють за принципом "Або наша нафта, або ніякої". І що найцікавіше, така тактика поведінки – не новина. Саме так розвивалася ситуація з газом, коли "Газпром" сам розгорнув торговельну війну проти Європи.