Собственники контролируемых иностранных компаний (КИК) в Украине в последнее время все чаще сталкиваются с повышенным вниманием со стороны налоговых органов. По свидетельствам многих налогоплательщиков и их консультантов, объем официальных писем, запросов и уведомлений, связанных с отчетностью по КИК, заметно вырос.

Далее читайте на языке оригинала – украинском.   Як правило, це проявляється у вигляді офіційних повідомлень, у яких зазначається, що власник КІК не подав звітність за відповідний період. Проте в ряді випадків така звітність фактично була подана вчасно й у повному обсязі. Інший поширений сценарій – отримання листів із твердженнями про нібито порушення під час заповнення звіту, при цьому без конкретизації, у чому саме полягає помилка. У таких випадках податковий орган пропонує подати уточнюючу декларацію, хоча після детального аналізу виявляється, що жодних формальних порушень не було.

Податкові консультанти зазначають, що іноді питання виникають не через наявність фактичної помилки, а через різну інтерпретацію окремих показників або методики розрахунків. Інспектори можуть не розуміти логіку формування певних цифр у звіті й, замість того щоб надіслати запит на роз’яснення, відразу надсилають повідомлення про порушення. У результаті платники податків змушені витрачати додатковий час і ресурси на пояснення очевидних речей.

Така ситуація створює кілька проблем одночасно. По-перше, це підвищене адміністративне навантаження на бізнес. По-друге, виникає відчуття невизначеності та правової непередбачуваності, коли навіть за відсутності порушень компанія чи фізична особа може отримати вимогу "уточнити" чи "виправити" звіт. По-третє, це може призводити до зайвих витрат – як фінансових, так і часових.

Власники КІК та їхні радники вважають, що частину цих проблем можна було б вирішити завдяки більш чітким методичним рекомендаціям для інспекторів та кращій комунікації з платниками податків. Зокрема, у випадку виникнення сумнівів щодо певних показників у звіті, податкові органи могли б надсилати запит на пояснення з конкретними питаннями, а не відразу формулювати звинувачення у порушенні.

Крім того, було б доцільно запровадити стандартизовану форму комунікації у справах, пов’язаних із КІК. Це могло б включати перелік конкретних пунктів, що викликають запитання, опис логіки, якою керується податкова служба, та можливі варіанти реагування з боку платника податків. Такий підхід не лише скоротив би кількість непорозумінь, а й підвищив би рівень довіри між бізнесом і державними інституціями.

Важливо також пам’ятати, що правила щодо звітування по КІК є відносно новими для українського податкового середовища. Це означає, що і бізнес, і податкова служба перебувають у процесі адаптації до нових реалій. Однак ця адаптація не повинна супроводжуватися надмірним тиском на платників податків або вимогами, які не ґрунтуються на чітких правових нормах.

Сьогодні, коли Україна прагне інтегруватися в європейський економічний простір, одним із ключових завдань є створення зрозумілих, прозорих та стабільних правил гри. Податкове адміністрування у сфері КІК повинно відповідати цим принципам, щоб бізнес міг працювати передбачувано та планувати свою діяльність на довгострокову перспективу.

Звісно, боротьба з ухиленням від сплати податків є важливим завданням держави. Проте воно має здійснюватися у спосіб, який не створює надмірних перешкод для сумлінних платників.

Баланс між контролем і підтримкою має стати основою ефективної податкової політики у цій сфері.

Підсумовуючи, можна сказати, що підвищена увага до власників КІК – це сигнал для бізнесу бути максимально уважним до своїх податкових зобов’язань.

]Але водночас це й сигнал для держави – переглянути підходи до комунікації та методичного супроводу інспекторів, аби уникнути ситуацій, коли на перший план виходить не суть, а форма, і замість реального вирішення питань створюється додатковий бюрократичний тиск.