Результати спільного рейтингу консалтингової компанії "PwC" і Світового банку Paying Taxes-2018 були представлені в Києві 21 листопада. Автори кажуть, що поліпшення позицій відбулося завдяки зниженню соціального внеску, а також ряду новацій, запроваджених протягом останнього року.
Рейтинг сформований за результатами дослідження 190 країн світу. У минулому році Україна займала лише 84-е місце. Відразу ж з'явилися висловлювання деяких експертів, які стверджують - це сприятливий час для скасування ПДВ.
На сьогоднішній день податок на додану вартість стягують 137 країн. Там, де він прижився, влади, як правило, не мислять собі без нього дохідну частину державних бюджетів і впевнені, що ПДВ - це необхідність і бюджетне благо.
Однак США і Японія прекрасно обходяться без цього податку. Кажуть, що Білл Клінтон в пору свого президентства якось раз ризикнув порушити питання про введення ПДВ, але тут же отримав у відповідь холоднокровний відсіч: американські економісти заявили йому, що в країнах, де діє ПДВ, податковий тягар в цілому майже на 40% перевищує аналогічний показник тих держав, де цей податок не застосовується.
Нагадаємо, вперше ПДВ був введений в 1958 році у Франції. Поява ПДВ стало справжнім проривом. Автором податку був Моріс Лорі - тодішній керівник Дирекції з податків міністерства економіки, фінансів і промисловості Франції. Правда, відомий німецький промисловець Вільгельм фон Сіменс висунув таку ідею ще у 1918 році.
Впровадження ПДВ вирішувало головну проблему класичного податку з обороту. Він абсолютно нейтральний щодо будь-яких виробництв і кількості оборотів, тому оподатковується лише додана вартість. Платить же податок кінцевий споживач. Як правило, це громадяни або неприбуткові організації та установи.
За словами директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна, у Франції були досить серйозні напівколоніальні території, такі як країни північної Африки, зокрема, Алжир. Звідти йшло багато дешевих грошей. Вони не вкладалися в розвиток підприємств, а витрачалися на придбання вишуканих товарів і коштовностей.
Тому вони ввели ПДВ, який стимулював виробництво. Але з тих пір пройшло вже 70 років. І сьогодні для таких держав, як Україна, він взагалі не потрібен. У нас він весь час використовується, як корупційне джерело збагачення, оскільки його повертають, скажімо, певним експортерам, але не всім або певним корпораціям, і теж не всім, - пояснив аналітик.
Разом з тим, жоден податок в Україні не піддався настільки нищівній критиці, як податок на додану вартість. Він, мовляв, і злочинний, і корупційний, і підриває економіку, тому скорочує попит. Зрозуміло, що сам по собі жоден податок не може бути злочинним чи корупційним. Його таким роблять чиновники - хто через непрофесіоналізм, а хто і свідомо.
Фактично податок на додану вартість - це покращений різновид податку з обороту. На зорі формування нашої держави він дійсно був потрібен. В Україні непрямий податок на додану вартість застосовується з 1992 року. Перманентне розширення функцій вимагало додаткових стабільних джерел поповнення бюджету.
Податок з обороту, починаючи з початку минулого століття, дозволяв багатьом державам світу вирішувати цю задачу. У Радянському Союзі він був чи не головним податком, який формував бюджет. У той же час проблемою класичного податку з обороту було те, що його ставка не могла бути однаковою для різних видів товарів. Принцип функціонування податку з обороту передбачав обкладання податком всіх операцій з купівлі-продажу. Однак, з розвитком виробництва все більше трансформацій та оборотів відбувалося з одним і тим же товаром. І на кожному етапі оброблену продукцію потрібно було обкладати податком з обороту.
Отже, чим більше оборотів, тим більше податку в ціні кінцевої продукції. Як приклад, залізна руда. Її видобувають, збагачують, виготовляють окатиші, а з - них чавун. З чавуну роблять труби, які можуть стати кінцевою продукцією. А можуть і стати складовою виробництва верстата і т. В результаті розвитку промисловості і науково-технічного прогресу, випуску нових видів продукції і поглиблення спеціалізації, класичний податок з обороту почав шкодити економіці. Виникла необхідність розробляти нові ставки для різних галузей. Лобізм по встановленню тих чи інших ставок породжував корупцію в середовищі політиків і чиновництва і спотворював реальну конкуренцію. Прибутковість капіталу стала залежати не від ефективності бізнесу, а від волі чиновників. Крім того, податок з обороту стримував природну потребу в поглибленні спеціалізації. А ще стимулював створення схем мінімізації сплати податків.
Коли в Україні вводився ПДВ декларувалася мета - стримування інфляції та зростання споживання. Наші законодавці насмикала гірших прикладів з систем оподаткування різних країн і роздули базу, як ніде. Тепер мета декламується інша - наповнення бюджету для соціальних програм. Це на словах. А по факту - годівниця для розподільників і джерело доходів експортерів, левова частина доходів яких в Україні якщо і потрапляє, то лише у вигляді інвестицій з офшорів. Адже відомо, що непрямі податки завжди соціально несправедливі. І бідний, і багатий платять одну і ту ж ставку - 20%.
В Україні податок на додану вартість від початку виступав важливим елементом оподаткування підприємств. Базою оподаткування була договірна вартість товару. Об'єктом оподаткування були операції з поставки товарів, робіт, послуг. Таким чином, на території України всі учасники господарських операцій одночасно є платниками ПДВ.
Підприємці - це активні платники, зареєстровані в органах Державної фіскальної служби України. Пасивні - всі інші. Так, купуючи ковбасу людина платить ПДВ у вартості товару, а магазин зобов'язаний виплатити суму отриманого ПДВ в бюджет. Але магазин спочатку купив ковбасу у виробника і в ціні покупки теж заплатив цей податок. Сума сплаченого магазином ПДВ відноситься в його податковий кредит, тобто це сума, яку йому повинен повернути бюджет. Але магазин перепродав ковбасу і в вартість продажу заклав нову суму ПДВ. З цього моменту він вже повинен заплатити в бюджет ПДВ з ціни перепродажу, а це вже податкове зобов'язання. Маючи податковий кредит магазин вираховує його з суми зобов'язання і залишок буде тією самою сумою, яку магазин повинен заплатити в бюджет.
Наприклад, магазин купив у виробника ковбасу за 12 гривень, у тому числі дві гривні - ПДВ. Ще дві гривні - це податковий кредит магазину. Далі магазин продав ковбасу по 18 гривень в т. ПДВ - три гривні, що буде податковим зобов'язанням магазину. Яка ж сума ПДВ підлягає сплаті до бюджету України? Розрахунок відбувається за формулою НО (податкове зобов'язання) - НК (податковий кредит) = СБ (сума ПДВ, що підлягає виплаті / поверненню ПДВ). Отже, три гривні мінус дві гривні одно одна гривня - це і є сума податку на додану вартість, що підлягає виплаті в бюджет.
Якщо ж сума кредиту перевищує суму зобов'язання - виникає право відшкодування ПДВ з бюджету т. повернення суми податку на рахунки підприємства. Це примітивна розшифровка податку на додану вартість. У житті ж все складніше.
Додамо, що і податковий кредит і податкові зобов'язання не включаються відповідно до витрат і доходів платника податку на додану вартість. Його облік доволі складний, тому ведеться окремо від обліку фінансових результатів діяльності підприємства, що збільшує витрати підприємства. Чим дрібніше підприємство і чим менше у нього загальна сума оборотів, які підлягають оподаткуванню ПДВ, тим більше витрати підприємства та податківців. Надходження ж до бюджету від такого підприємства мізерні. До того ж, відсутність наскрізного контролю податківців за фактичною сплатою ПДВ породило нечувані зловживання, корупцію та розкрадання бюджетних коштів. Якщо в довгому ланцюгу покупців-продавців хтось не перерахував кошти до бюджету, перевів їх у готівку чи відправив за кордон, а кінцевий продавець товару, наприклад експортер, має право на відшкодування ПДВ, вимагає повернути гроші, то держава замість доходів отримає чисті збитки.
Треба визнати, що за роки незалежності в результаті подібних угод з ПДВ тисячі українських чиновників і бізнесменів перетворилися в багатіїв. За словами виконуючого обов'язки глави фіскальної служби Мирослава Продана, за сім місяців 2017 роки держава відшкодувала ПДВ платникам податків на суму 68 мільярдів гривень. З них 60% або 41,4 мільярда гривень були виплачені за останні чотири місяці після початку роботи реєстру автоматичного відшкодування ПДВ.
Найбільший обсяг відшкодування ПДВ отримали агрохолдинг "Кернел-Трейд" (6,33 млрд грн), меткомбінати "Азовсталь" (3,79 млрд грн), "Арселор Міттал Кривий Ріг" (3,39 млрд грн), "ММК ім. Ілліча "(2,98 млрд грн) і" Дніпровський меткомбінат "(2,23 млрд грн). Також значні суми відшкодування отримали підприємства "Запоріжсталь" (2,07 млрд грн), "Сантрейд" (1,89 млрд грн), "Нібулон" (1,84 млрд грн), Державна продовольча зернова корпорація (1,63 млрд грн) , а також аграрна компанії "АДМ Трейдинг Україна" (1,5 млрд грн).
Як розповідають експерти, лідером по поверненню ПДВ на аграрному ринку є компанія "Кернел". Чистий прибуток цієї компанії близько п'яти мільярдів гривень. Кажуть, це сталося завдяки тому, що з 2015 року одним із власників агрохолдингу став народний депутат і колишній глава податкового комітету Віталій Хомутинник, який безпосередньо лобіює інтереси свого бізнесу. І виходить, що бізнесмени отримують з бюджету компенсацію ПДВ, а споживачі платять за все, іноді не один раз.
Якщо врахувати ПДВ нараховується на товари держпідприємств, імпорт бюджетних структур, а також вартість адміністрування ПДВ в масштабах країни, то очевидно, що ПДВ - це спосіб перерозподілу суспільного багатства від широких мас населення на користь друзів влади.
Генеральний директор Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів Олег Назаренко підкреслює, що Україні потрібно не європейську систему приймати у себе, а американську. У американців немає ПДВ, кажуть, що це податок розвитку. Ось ми говоримо, що є взаємозаліки ПДВ, переплатив і він повернувся, але насправді в українських реаліях це вигідно для чиновників і фіскалів - в ручному режимі повертати ПДВ. Цьому повернув, цього немає. Просто важіль впливу на підприємства. Тим більше він же повертається тільки юрособам.
Наприклад, імпортер завіз автомобіль, ПДВ сплатив. Ви купуєте цей автомобіль, як фізична особа, ви що ПДВ собі повернете? Ні, - пояснив експерт.
Крім того, другий рік поспіль в проекті бюджету немає суми планового відшкодування ПДВ експортерам. Це говорить про те, що з цим податком можуть абсолютно спокійно грати, адже скільки держава повинна відшкодувати невідомо. У зв'язку з цим ПДВ піддається нищівній критиці, і чи є йому альтернатива?.
Недоліки податку з обороту теж очевидні. Поширеним є пропозиція замість ПДВ ввести податок з продажів, посилаючись на досвід США, але Україна - не Америка. Для початку потрібно зрозуміти, чи може податок з продажів компенсувати для бюджету втрати від скасування ПДВ.
Ідея відмовитися від ПДВ і замінити його на інший податок з'являється вже не перший раз. Ще в 2005 році Мінфін розробив декілька сценаріїв заміни податку. Але основних варіантів заміни і тоді, і зараз було два: податок на споживання і податок з обороту.
Головний аргумент на користь податку з продажів - простота його збору. Адже платити податок повинен кінцевий продавець. Але якщо роздрібний продавець має намір ухилитися від сплати податку з продажів, то бюджет взагалі нічого не отримує.
З ПДВ все складніше. Роздрібний продавець, купуючи продукцію у виробника або оптового постачальника, вже платить ПДВ, який закладений в ціну продавця.
Здійснюючи витрати, пов'язані з продажем своєї продукції, він теж платить ПДВ в ціні витрат, наприклад, сплачуючи за електрику або паливо.
Таким чином, навіть не відобразивши в обліку роздрібний продаж продукції, він частково ПДВ вже сплатив, і ухилився від сплати тільки тієї частини податку, яка повинна була виникнути, як різниця між податковим кредитом та податковим зобов'язанням. Тобто реальні втрати бюджету будуть істотно нижче.
Слід також зауважити, що в США кінцеве споживання домогосподарств формує більшу частину ВВП, тоді як в Україні частка споживання населення та його вплив на розмір ВВП в рази менше, ніж в Штатах. Тому податок з продажів там дозволяє забезпечити більшу частку надходжень до бюджету, ніж це можливо в Україні. І навпаки, в США податок з продажів не забезпечує таку значущу частину податкових надходжень до держбюджету, як ПДВ в Україні. Там ставки податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб та податку на нерухомість значно вище, ніж в Україні. Пропонуючи замість ПДВ ввести податок з продажів, в нашій країні потрібно, як мінімум, бути готовим до сплати значно вищих сум за іншими податками. Навряд чи в Україні знайдеться багато бажаючих робити це - навіть серед агітаторів за скасування ПДВ.
Другий варіант - податок з обороту. Збирати податок з обороту, як і податок з продажів, значно простіше, ніж ПДВ. Просто потрібно взяти відсоток у підприємства від обсягу реалізації. Але чи врятує це бюджет? Якщо ставка податку буде 2%, то надходження до бюджету складуть 4,9% ВВП. При ставці 7% - 16,8% ВВП, підрахували економісти. Але ставка податку з обороту в 7% надмірно висока і просто неприпустима для економіки, вважають вони. Якщо ж ставити її на прийнятному рівні в 2%, втрати для бюджету будуть чутливими.
Який же вихід? Україні доведеться і далі миритися з існуванням ПДВ. Тим більше, що у нас зараз ставка ПДВ становить 20%, це фактично можна порівняти з ЄС. В Європі середня ставка податку на додану вартість - 21,6%. Хоча в окремих країнах - трохи вище. У Польщі, наприклад, - 23%, в Данії - 25%, в Угорщині - 27%.
Додамо, Україна підписала угоду про асоціацію з ЄС. За його умовами, ми повинні гармонізувати податкове законодавство відповідно до законодавства Євросоюзу. А це означає, що Україна не має права просто так відмовитися від ПДВ і замінити його навіть податком з продажів. Це заборонено угодою про асоціацію. А ось зробити ставку ПДВ нижче, ніж в ЄС - дозволяється. Оптимальний варіант знизити ПДВ до 10%. Або хоча б до 15%. При цьому всі розуміють, що "відкати і замети" в податкову залишаються, але знижується навантаження на бізнес.
Не варто плекати ілюзії, що наша економіка вже завтра якимось чарівним чином стане такою ж потужною, як в Німеччині або Франції. Ми країна з економікою, що розвивається. Для Євросоюзу високий ПДВ - це їх модель функціонування. Для України потрібна інша модель, більш адаптована під нинішні умови розвитку.
Ось і це буде дійсно ефективна реформа, кажуть фахівці. При цьому у бізнесу збільшиться дохід, який він зможе направити на розширення виробництва, створення нових робочих місць, що має на практиці привести до реального зменшення безробіття в Україні та зростанню зарплат.