23 серпня 2017 року Дев'ятий апеляційний арбітражний суд розгляне справу, який міг би впливати на всю банківську систему Росії. Йдеться про позов "Транснафти" до Ощадбанку, в якому вона вимагає визнати угоду валютний опціон між компаніями недійсною і повернути їй 66 мільярдів рублів. Суд першої інстанції вже виніс рішення на користь "Транснафти", а його твердження апеляційною інстанцією може обернутися серйозними наслідками для фінансового сектора країни, побоюються експерти.
Йдеться приблизно про 200 мільярди доларів. Саме на таку суму учасники ринку похідних фінансових інструментів укладають угоди в російській юрисдикції. У разі задоволення позову "Транснафти" їх подальша доцільність стане вельми спірною. Прецедент може спровокувати збитки для всіх учасників ринку. Професійне співтовариство, підтримуване, в тому числі, і Центробанком, вважає, що "складається судова практика створює неприйнятні юридичні ризики", пише "Новая газета".
З рішення судді у справі № А40-3903 / 2017, слід, що Ощадбанк, який краще "Транснафти" розбирається в похідних фінансових інструментах, запропонував останній договір, за умовами якого фактично гарантував собі отримання декількох мільярдів рублів.
Виходить, що Ощадбанк, користуючись незнанням "Транснафти", прирік останню на великі збитки. Сам же банк нібито був майже на 100% впевнений в прибутковості цієї справи для себе. Однак, якщо вникнути в суть угоди, то стає зрозуміло, що мова йде фактично про просте парі. На кону були два мільярди доларів за фіксованим курсом в 32,52 рубля. Одна сторона - "Транснефть" - вважала, що американська валюта не візьме позначку в 45 рублів, друга дотримувалася протилежної думки. Справа була в кінці 2013 року, коли за долар давали 32 рубля, і ймовірність його різкого подорожчання здавалася мінімальної. На цьому і вирішила зіграти "Транснефть". Прибуток по угоді повинна була піти на зниження витрат по обслуговуванню боргу перед утримувачами облігацій. Для Ощадбанку же такого роду операції - це частина профільної діяльності, на якій він розраховував заробити.
Звернувшись до суду, "Транснефть" послалася на несумлінність дій відповідача, яка "виявлялася в реченні і нав'язуванні позивачеві під виглядом субсидії невигідною для позивача, високоризикової, спекулятивної угоди, що не відповідає декларованої відповідачем мети зниження вартості обслуговування облігацій". При цьому, підкреслювалося, що "Транснефть" не могла правильно оцінювати ризики "в силу відсутності у неї досвіду і кваліфікації в сфері укладання угод зі складними похідними інструментами".
Цю позицію представника "Транснафти" Арбітражний суд підтримав. Однак керівництву компанії, яке стверджувало угоди, не обов'язково було розбиратися у всіх тонкощах пропонованих фінансових інструментів, досить було розуміти, що мова йде про прийняття на себе валютного ризику. Більш того, сторони підписали декларацію про ризики, в якій Сбербанк безпосередньо попереджав, що в разі зростання курсу долара вище 45 рублів "Транснефть" зазнає істотних, "потенційно необмежені" збитки. Щоб зрозуміти суть такого попередження, не треба володіти якимись спеціальними знаннями або мати профільну економічну освіту.
Припущення, що Ощадбанк міг знати про майбутнє зростання курсу долара вище 45 рублів і навмисне підштовхував "Транснефть" до невигідною для неї угоді, розбивається об дані з листування сторін. З неї випливає, що ймовірність негативного для позивача сценарію розвитку подій оцінюється як "низька". Причому, таку оцінку давали і експерти. Проте позивач у своєму позові спирається на думку лише одного аналітика - Ярослава Миркина, який у 2017 році прийшов до висновку, що на момент укладання угоди зростання курсу долара вище 45 рублів був досить імовірним. Думка цього експерта і знайшло відображення в рішенні суду.
Цікаво, що "Транснефть" почала судову тяжбу тільки восени 2016 року, коли вже минуло більше року з моменту виплати грошей.
З юридичної точки зору це означає, що компанія пропустила закінчення строку давності по оспорімим операціях, і їй довелося доводити, що угода з "Ощад" є нікчемним. Для цього юристи позивача і апелювали до того, що відповідач грубо і навмисне порушив закон, користуючись необізнаністю "Транснафти", отримавши за її рахунок надприбуток. Загалом, програвши парі, компанія має намір повернути програне через суд. І проміжний фініш у вигляді суді першої інстанції був за нею.