18 липня одна з останніх спроб України провести приватизацію закінчилася розчаруванням. Одеський припортовий завод був виставлений на аукціон. Але оскільки уряд встановив його мінімальну ціну на рівні 520 мільйонів доларів, ніхто не захотів його купувати.

В результаті завод досі у державній власності і приносить збитки для державного бюджету. Такий результат став очевидним індикатором, що ринок відкинув мінімальну ціну уряду як неприйнятну. Але це також може бути й індикатором навмисного провалу приватизації заводу, який влаштували зацікавлені сторони, в чиїх інтересах дискредитація всієї програми. Оскільки це дозволило б корумпованим державним керівникам залишитися на своїх позиціях.

Про це в статті для Atlantic Council пише професор Університету Західного Онтаріо бейс Калимон. Автор зауважує, що керівники підприємства підозрюються в маніпуляції контрактами заради отримання особистої вигоди ціною втрат для держави. Таким чином, Одеський припортовий завод заборгував 170-200 мільйонів доларів кредиторам з сумнівною репутацією. Незважаючи на те, що завод функціонує і потенційно може бути життєздатним, поганий менеджмент і високий рівень внутрішньої корупції зробили його збитковим.

Калимон додає, що в Україні таких збиткових через корупцію підприємств дуже багато. Вони стали тягарем для державного бюджету. Вони почнуть приносити дохід тільки тоді, коли зовнішні інвестори вкладуть в них гроші, а управлінням займуться досвідчені менеджери. Все це можливо після приватизації.

Однак оцінка вартості будь-якого підприємства - заняття з високим рівнем неточностей. Можна застосувати технічні методології, такі як множинний порівняльний аналіз, оцінка витрат на оновлення та оцінка бухгалтерських даних. Однак кожен з цих методів має свої обмеження, які не дозволяють визначити точну вартість. Це особливо актуально в Україні, де фінансові ринки дуже невизначені і нерозвинені. Наприклад, через не дуже масштабною торгівлі акціями, використання порівняльних мультиплікаторів, які широко застосовуються в західних країнах, фактично неможливо. В результаті, навіть з висновками кращих фінансових консультантів, оцінка вартості може бути визначена тільки в дуже широкому діапазоні. Тому тільки відкритий процес торгів може визначити дійсну вартість.

Прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що ціна Одеського припортового заводу була занадто високою. Тому її зменшать. Це добра ознака того, що уряд визнає реальність несприятливого інвестиційного клімату в Україні. Є багато факторів, які роблять заводи в Україні значно дешевше, ніж їх аналоги в ЄС чи у Північній Америці. Інвестиційний ризик грає центральну роль в оцінці.

Потенційні покупці стикаються з великими ризиками української реальності, які посилюються також звичайними бізнес-ризиками. Серед них і політична невизначеність, нестабільність законодавства, зміна режиму оподаткування, коливання вартості валюти і її неконвертованість, бюрократія, непередбачуваність поведінки регуляторів і систематична корупція. Всі ці ризики були добре задокументовані міжнародними організаціями, які стежать за змінами в українському бізнес-кліматі і поки що ставлять Україну на низькі позиції в міжнародних інвестиційних рейтингах.