Російська влада знову серйозно задумалися про економіку. Напередодні президент РФ Володимир Путін дав доручення доопрацювати доповідь столипінського клубу для створення на його базі середньостроковій економічної програми "Стратегія зростання".
Фото: Global Look Концепція розвитку економіки, представлена ??деякий час назад столипінської клубом, є прямою альтернативою програмі Олексія Кудріна, також працює над базовою економічною концепцією країни.
Як пояснив "Ведомостям" член столипінського клубу, бізнес-омбудсмен і керівник "Партії зростання" Борис Титов і якийсь високопоставлене джерело, зупинити свій погляд на пропозиціях столипінського клубу, президента умовив його помічник Андрій Бєлоусов.
Очікується, що створена на їх основі програма буде представлена ??президії економічної ради при президенті не пізніше четвертого кварталу цього року. При цьому, на думку Бєлоусова, робота повинна вестися на базі аналітичного центру при уряді.
Згідно з доповіддю столипінського клубу, пропонується нарощування інвестицій за допомогою накачування економіки державними грошима. Джерелами коштів повинні стати бюджет і емісія ЦБ обсягом 1,5 трлн руб.
Центр стратегічних розробок (ЦСР), який очолює Кудрін, пропонує інший принцип, згідно з яким, інвестиції повинні бути приватними. Завданням держави стає створення для цього умов, тобто: забезпечення макроекономічної стабільності, низької інфляції і зниження дефіциту бюджету. Також, пропозиція Кудріна вимагає і цілого ряду інституційних реформ. На думку екс-міністра фінансів, головною умовою реформи повинно стати стримування інфляції, для чого економіка повинна відчувати грошовий голод.
На думку головного ідеолога столипінського клубу Сергія Глазьєва, що займає по суті кейнсіанську платформу, навпаки, економіка потребує розширення пропозиції грошей через зниження ставок за кредитами, що збільшить споживчий попит і тим самим потягне за собою зростання пропозиції товарів і послуг. По суті, мова йде про програму "кількісного пом'якшення", порівняно успішно спрацювала в США після кризи 2008 року.
Нагадаємо, подібний кейнсіанський підхід у кінці 1930-х рр. допоміг вивести з Великої депресії такі різні країни і економіки, як гітлерівська Німеччина і рузвельтівські США. Цей же спосіб забезпечив бурхливе зростання економіки в комуністичному Китаї.
Концепція, запропонована Кудріним, також має цілий ряд успішних застосувань. Жорсткі монетарні заходи допомогли Піночету витягнути з прірви економіку Чилі, увергнути туди будівельником соціалізму Сальвадором Альєнде. Основними інструментами в цьому випадку є відкритість економіки, лібералізація цін і зовнішньої торгівлі, масова приватизація, опора на приватний сектор, а також, поєднання бюджетних заходів з контролем за обмінним курсом.
У ситуації, що склалася президент РФ знаходиться перед вельми жорстким вибором. Незважаючи на те, що такий собі перший крок в сторону пропозицій столипінського клубу їм вже зроблений, говорити про прийняття остаточного рішення поки передчасно.
Основні питання, пов'язані з кейнсіанської програмою Глазьєва обумовлені цілим рядом "національних особливостей" російської економіки. Так, зокрема, немає ніякої гарантії, що розширення грошової пропозиції приведе до того, що державні і емітовані кошти потечуть в виробничу сферу, а на НЕ валютний ринок і в кишені корумпованих чиновників.
Відсутність таких інститутів, як незалежна судова система, про що власне і говорить Кудрін, а також розвинена корупція здатні звести нанівець всі старання і благі побажання "столипінцев". Судячи з практики реалізації цілого ряду масштабних проектів, що фінансуються державою (олімпіади, саміти, космодроми), ефективність таких інвестицій виявляється вкрай низькою.
Не можна вважати панацеєю і методи ЦСР, хоча, необхідно віддати належне Кудріну, завдяки їм, в гладкі роки Росії вдалося сформувати потужні резерви, уникнувши масового розбазарювання колосальних нафтових доходів.
Одним словом, в ситуації, що склалася Володимиру Путіну є про що серйозно задуматися. Можливо, що, розуміючи складність і непередбачуваність вибору, президент вважатиме за краще зайняти вичікувальну позицію. І не виключено, що цей стане єдино вірним рішенням.