У Центральноафриканській Республіці загинуло журналіст Орхан Джемаль, оператор Кирило Радченко і режисер Олександр Расторгуєв.

Джемаль, Радченко і Расторгуєв перебували в країні в статусі туристів і вирушили ввечері в район ЦАР, який не контролюється урядовими військами. Всі вони робили репортажі з гарячих точок. При собі росіяни не мали зброї, а дорога апаратура і валюта могли залучити кого завгодно в країні, де і 10 доларів - багатство. Після нападу на групу вцілів тільки водій автомобіля, який дав свідчення. Однак його свідчення плутані і не вселяють довіри.

У 200 кілометрах від столиці країни Бангі в 20 кілометрах від міста Сібю дорога була перекрита імпровізованій барикадою. На зупинилася машину з найближчих кущів кинулися бойовики в чалмах, які вели щільний вогонь по машині. Спочатку водій говорив про те, що всі росіяни загинули на місці. Так заявив водій. Однак пізніше стало ясно, що їх викрали, допитали (на фото видно сліди від побоїв), і тільки після цього вбили. Їх тіла виявили миротворці з MINUSCA.

ЦАР - невелика держава в центрі Африки площею 620 тисяч квадратних кілометрів і населенням в 4,5 мільйона чоловік. Популярність країна отримала «завдяки» правителю Жану-Беделіа Бокасса, який нібито був каканнібалом. У 1979 році французькі десантники скинули Бокассу, проте стабільності в країні досягти не вдалося. При тому, що ЦАР - країна небідна, алмази, золото, уран і нафту не стали основою економіки. Всі поклади корисних копалин знаходяться в руках десятка воюючих між собою мусульманських і християнських угруповань. Це одна з найбідніших країн у світі.

У 2013 році сформувалася повстанське угрупування «Селек», яка складається з мусульман, в той час як більшість жителів країни - католики або сповідують місцеві культи. В уряді ЦАР припускають, що саме одна з угруповань, що входять в «Селек» організувала напад на росіян. В країні практично йде громадянська війна. У 2014 році в країну було введена 10-тисячне угрупування миротворчих сил ООН MINUSCA. Однак, на думку фахівців в країні воюють все проти всіх. Коли стало зрозуміло, що від миротворців ООН толку мало, президент ЦАР Туадера звернувся до Росії.

У ЦАР з'явилися російські радники з «ПВК Вагнера», про яку журналісти, як припускають, і хотіли зняти фільм. Однак автомобіль з журналістами їхав зовсім не до місця дислокації російських військових фахівців.

Російські журналісти не зв'язувалися з MINUSCA, а діяли на свій страх і ризик. Тим часом представники влади попереджали журналістів про небезпеку. Однак ті покинули територію, контрольовану правоохоронними органами, і вирушили в дорогу, навіть не взявши супроводжуючого.